Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини суд визнав поважними.
Згідно з пунктами 3.3, 3.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі; не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судами встановлено, що мати позивача померла на тимчасово окупованій території, зареєструвати її смерть в органах РАЦС було неможливо через проведення АТО, у зв`язку з чим позивачу необхідно було встановити факт смерті матері в судовому порядку на підконтрольній Україні території, що стало 
ПОВАЖНОЮ причиною пропуску ним встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його матері та враховуючи той факт, що сам позивач проживає на тимчасово окупованій території.
Крім цього, на всій території України було встановлено карантинні обмеження у зв`язку із поширенням короно вірусної хвороби (COVID 19), спричиненої короно-вірусом SARS — CoV-2.
Таким чином, Верховний Суду погоджується з висновками судів, які дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Доводи касаційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 14листопада 2018 року у справі № 636/2510/17, провадження № 61-12324 св 18, від 23 грудня 2021 року у справі № 645/7452/19, провадження № 61-18885 св 20.
У касаційній скарзі Харківська міська рада зазначає, що апеляційний суд належно не мотивував своє судове рішення, так як в апеляційній скарзі (а. с. 162-169) Харківська міська рада посилалася на те, що позивач невірно визначив відповідача, так як Харківська міська рада його прав не порушувала і районний суд розглянув справу з порушенням вимог територіальної юрисдикції (підсудності).
Це дійсно є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) щодо вмотивованості судового рішення.
Для забезпечення реалізації права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, Верховний Суд усуває цей недолік і зазначає таке.
Згідно зі статтею 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Питання щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, регламентується статтею 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Відповідно до положень статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Тобто спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення районним судом правил підсудності, то Верховний Суд зазначає, що згідно частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.
Відповідачам у справі є Харківська міська рада, а не нотаріус, тому порушень районним судом недопущено.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 13 листопада 2023 року в справі № 638/7337/21 (провадження №61-10629 св 23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114848910
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
