☝🇺🇦 Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
☝🇺🇦 Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
🔥❗️Системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ВИМУШЕНИЙ ПРОГУЛ — це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.
☝ При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.
☝ Водночас пряма заборона на звільнення у період тимчасової непрацездатності, закріплена у частині третій статті 40 КЗпП України, що є самостійною гарантією, яку не варто ототожнювати з підставами звільнення. Іншими словами, звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, за наявності на те законних підстав для звільнення (як-то порушення умов трудового договору тощо), свідчить про порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, а не про відсутність законних підстав для звільнення.
🔥❗️Аналіз положень КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце ВИМУШЕНИЙ ПРОГУЛ, а саме у разі:
🔹 незаконного звільнення працівника;
🔹 незаконного переведення працівника на іншу роботу;
🔹 затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу;
🔹 затримки виконання рішення про поновлення на роботі;
🔹 необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу;
🔹 несвоєчасного укладення трудового договору;
🔹 унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.
📎 Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають ПРОТИПРАВНІ дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через ВИННІ дії (бездіяльність) роботодавця.
🔥❗️Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
📎 Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
📎 За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.
📎 Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
☝ Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
📌Склад трудового майнового правопорушення утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, а саме:
🔹 неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків (протиправні дії або бездіяльність);
🔹 наявність майнової шкоди у вигляді втраченої працівником заробітної плати;
🔹 причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною шкодою;
🔹 вина роботодавця.
Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні усі чотири вищезазначені умови.
☝ Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадках зміни дати звільнення відсутній склад трудового майнового правопорушення, тобто підстава і умови матеріальної відповідальності роботодавця. Причинами того, що працівник не виконував свої трудові обов`язки і не отримував заробітну плату, є тимчасова непрацездатність, а не винні дії (бездіяльність) роботодавця.
🔥❗️ Ураховуючи викладене, зміна дати звільнення не є вимушеним прогулом, за який працівникові виплачується середній заробіток, розмір якого обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
🔥❗️ У випадку зміни дати звільнення середній заробіток за весь час вимушеного прогулу не виплачується, а працівникові за його заявою чи за позовом до суду за період тимчасової непрацездатності виплачується ДОПОМОГА ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 761/36220/17 (провадження № 61-3100 св 20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93630874
Аналогічні правові висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 541/1700/17 (провадження № 61-24472св18), зі змістом якої можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93666736
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
