☝️🇺🇦 Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
☝️🇺🇦 Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
☑️ Норми права інституту набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:
✅ наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
✅ законність об`єкта володіння;
✅ добросовісність заволодіння чужим майном;
✅ відкритість володіння;
✅ безперервність володіння;
✅ сплив установлених строків володіння;
✅ відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
☑️ Аналіз категорії ДОБРОСОВІСНОСТІ заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки.
☑️ При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном).
☑️ Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном.
☑️ Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.
☑️ Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі БЕЗТИТУЛЬНЕ, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
☑️ Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності — добросовісність заволодіння майном.
☑️ Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.
☝️❗️ Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
👩⚖️🇺🇦 Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82095858
У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду визначив, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82797789
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ №286/1652/18 (провадження № 61-14916св19):
☑️ У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Словечанського споживчого товариства про визнання за нею права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на приміщення магазину загальною площею 271,4 кв. м, які складаються з приміщень площею: 169,0 кв. м, 39,7 кв. м, 21,8 кв. м, 40,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .
☑️ На обґрунтування позову посилалась на те, що з 07 листопада 2006 року вона добросовісно, відкрито та безперервно користується спірним нерухомим майном на підставі ДОГОВОРУ КУПІВЛІ -ПРОДАЖУ від 28 жовтня 2006 року, укладеного між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Словечне» (далі — СТОВ «Словечне»). Оскільки цей правочин НЕ БУВ ПОСВІДЧЕНИЙ НОТАРІАЛЬНО, їй було відмовлено в оформленні права власності на нього, а рішення суду, яким було визнано цей договір дійсним, скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року. Зазначала, що наявні всі підстави для набуття права власності на зазначене майно відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
☑️ Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ЗНАЛА ПРО ВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ, що виключає можливість застосування набувальної давності, оскільки відсутня ознака добросовісності володіння, а тому стаття 344 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року залишено без змін.
☑️ Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною власністю, передбачені статтею 344 ЦК України. Відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього у порядку статті 344 ЦК України.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 286/1652/18 (провадження № 61-14916св19):
Суди встановили, що 28 жовтня 2006 року між СТОВ «Словечне» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбала приміщення магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріально цей договір не посвідчений. Зазначене майно передано продавцем покупцю згідно з актом приймання-передачі від 07 листопада 2006 року (а. с. 15).
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2008 року у справі № 2-983/08 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2006 року дійсним та визнано за нею право власності на магазин (а. с. 17).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 14 квітня 2008 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до СТОВ «Словечне» про визнання угоди дійсною та визнання права власності на майно (а. с. 22-25).
Відповідно до копії довідки, виданої директором СТОВ «Словечне» ОСОБА_2 , магазин, який знаходиться на АДРЕСА_1 , належить СТОВ «Словечне». У зв`язку з тим, що він недобудований і господарство не в змозі його добудувати, будівля магазину не розпайована між співвласниками майнових паїв.
🔥❗️ ОСОБА_1 не може вважатися такою, що набула у власність спірне житлове приміщення за набувальною давністю.
☝️❗️️ Встановлені судами обставини справи свідчать про те, що позивач була обізнана, що власником спірного майна є Словечанське споживче товариство, а тому не можна вважати користування позивачем спірним майном добросовісним, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.
Виходячи зі встановлених, на підставі належних та допустимих доказів, поданих сторонами фактичних обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки передбачені законом правові підстави для визнання права власності на спірну квартиру за набувальною давністю відсутні.
Отже, зазначені обставини в сукупності унеможливлюють застосування до спірних відносин положень статті 344 ЦК України і визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 13 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 286/1652/18 (провадження № 61-14916св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91958525
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
