☝️🇺🇦 Частиною третьою статті 136 СК України передбачено, що оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
☝️🇺🇦 Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини.
☑️ Зокрема, частиною першою вказаної статті встановлено, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.
🔥❗️ Оскільки оспорення батьківства під час вагітності жінки в силу положень частини третьої статті 136 СК України неможливе, норма частини першої статті 137 СК України дає право чоловікові матері дитини подати до нотаріуса заяву про невизнання свого батьківства.
☑️ Якщо на момент народження дитини чоловіка не буде в живих (частина перша статті 137 СК України), на підставі цієї заяви оспорити батьківство зможуть його спадкоємці.
🔥❗️ Тобто, предметом доказування в справах про оспорювання батьківства на підставі частини першої статті 137 СК України є подання чоловіком матері дитини за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства щодо дитини.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ №202/4051/18 (провадження № 61-18435св19):
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини, посилаючись на те, що його син ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було зареєстровано Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 688.
Фактичні сімейні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були припинені з грудня 2015 року, оскільки відповідач створила нову сім`ю.
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою про розірвання шлюбу.
03 липня 2017 року ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач після смерті ОСОБА_3 народила дитину від іншого чоловіка, однак батьком дитини в актовому записі про народження дитини записаний померлий ОСОБА_3 .
Вважає, що його померлий син не може бути батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки шлюбні відносини фактично між ним та відповідачем були припинені з грудня 2015 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив виключити з актового запису від 30 серпня 2017 року, складеного Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області запис про батька ОСОБА_3 , як батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
👩⚖️🇺🇦 Заочним рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
☑️ Рішення місцевого суду мотивоване тим, що посилання позивача на частину третю статті 137 СК України не може бути підставою для звернення до суду, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи, як батька дитини має вчинятися за життя. У випадку позивача можливе застосування частини першої статті 137 СК України, в якому визначена можливість оспорювання факту батьківства особи, що померла до народження дитини, ☝️ проте обов`язковою умовою, що надає право для звернення до суду із позовом є звернення за життя особи ДО НОТАРІУСА із заявою про невизнання свого батьківства.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
☑️ Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
☝️❗️ Короткий зміст вимог касаційної скарги
☑️ У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року.
☑️ Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини третьої статті 137 СК України, яка передбачає право спадкоємців оспорити батьківство особи, яка померла до народження дитини.
☑️ За життя його син з грудня 2015 року не проживав з відповідачем, не вів спільне господарство, не підтримував подружні стосунки, постійно проживав із дочкою у своїх батьків, а відповідач проживала з іншим чоловіком, тому його син за життя не знав і не міг знати про те, що після його смерті відповідач народивши дитину від іншого чоловіка зареєструє його як батька цієї дитини.
☑️ Частиною третьою статті 137 СК України визначено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що буде записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
☑️ Проте дитина народилася після смерті його сина, і він не знав і не міг знати, що після його смерті відповідач зареєструє свою дитину на його ім`я.
☑️ При прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами не дотримано вимог законодавства, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
☑️ У судах попередніх інстанцій він звертався із клопотаннями про призначення медико-генетичної експертизи, проте суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки потрібна ексгумація, а апеляційний суд взагалі проігнорував подане ним клопотання.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ №202/4051/18 (провадження № 61-18435св19):
☑️ Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.
🔥❗️ Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов ПРАВИЛЬНОГО ВИСНОВКУ про те, що посилання позивача на частину третю статті 137 СК України НЕ може бути підставою для звернення до суду, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи, як батька дитини має вчинятися ЗА ЖИТТЯ.
🔥❗️ Доводи касаційної скарги про те, що частиною третьою статті 137 СК України визначено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що буде записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеній частині статті 137 СК України передбачені інші підстави оспорювання батьківства, аніж ті, на які посилається ОСОБА_1 . Позивач у касаційній скарзі на власний розсуд трактує зазначену норму права, яка суттєво відрізняється від офіційного змісту цієї норми.
☝️ Не призначення судами попередніх інстанцій у цій справі медико-генетичної експертизи НЕ вплинуло на правильність вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 202/4051/18 (провадження №61-18435св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91818604
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
