☝️🇺🇦 Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
☑️ Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
☑️ Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
☑️ Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
☑️ Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
👩⚖️🇺🇦 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
☑️ За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
📌 Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов:
✅ наявність моральної шкоди;
✅ протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
✅ наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом — моральною шкодою.
👩⚖️🇺🇦 У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити:
по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта;
по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
☝️🇺🇦 Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
📌 Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
👩⚖️🇺🇦 У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
☑️ Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
☑️ Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
☑️ Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ № 638/14007/17(провадження № 61-3288св19):
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2014 року прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження № 42014170000000291 за частинами другою, третьою статті 365, частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України (далі — КК України). Протягом 2015 — 2017 років слідчі прокуратури Харківської області неодноразово закривали кримінальне провадження. Постанови про закриття кримінального провадження були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
ОСОБА_1 вважає, що такими неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області йому завдано значних МОРАЛЬНИХ СТРАЖДАНЬ, оскільки протягом тривалого часу він був змушений витрачати свій час для звернення у суди за захистом своїх прав, втратив почуття безпеки, правову визначеність, віру у законність та справедливість влади.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 23, 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 576 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб по розслідуванню кримінального провадження № 42014170000000291.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року у складі судді Штих Т. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
📌 Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання цих сум з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
☑️ Суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 23, 1174 ЦК України, доведено факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, пов`язані з невиконанням своїх обов`язків, непроведенням комплексу дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі — КПК України) по розкриттю злочину ? відповідачем неодноразово приймалися процесуальні рішення про закриття кримінального провадження без проведення необхідної перевірки доводів заявника, які у подальшому були скасовані судом. Внаслідок довготривалого невирішення заяви ОСОБА_1 останній зазнав моральних страждань, які полягали у порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності звернення до суду із заявами про усунення перешкод, як потерпілого від кримінального правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
☑️ Суд апеляційної інстанції постановив, що реалізація батьком позивача, а також позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого прокуратури та задоволення таких скарг слідчим суддею не свідчать про незаконність прийняття прокуратурою рішень, які обмежують права і свободи позивача, а зводяться до реалізації права на здійснення функції контролю в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Під час розгляду справи позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями прокуратури та заподіяною шкодою.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 638/14007/17
(провадження № 61-3288св19):
Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадових осіб прокуратури Харківської області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.
🔥❗️ Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.
☑️ При цьому суди дійшли правильного висновку про те, що безпідставними є доводи та посилання прокурора на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20).
🔥❗️ Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушений відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися із відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.
☝️❗️ Однак кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
🔥❗️ Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому ☝️❗️ відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
🔥❗️ Колегія суддів вважає, що резолютивна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні шляхом ВИКЛЮЧЕННЯ органу, через який грошові кошти мають перераховуватися — Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання, — єдиний казначейський рахунок.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасовано.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року змінено, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції наступним чином: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди».
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2018 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91818676
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
