Досить часто виникає ситуація, коли при оформленні спадщини на житловий будинок, квартиру чи земельну ділянку виявляється помилка у написанні прізвища, імені чи по батькові у правовстановлюючих документах на майно 
. Така помилка може міститися у свідоцтві про право власності на житло, свідоцтві про право на спадщину, договорі купівлі-продажу, дарування чи державному акті на право приватної власності на землю.
Приміром, згідно зі свідоцтвом про смерть прізвище спадкодавця вказано як «Смирнов», тоді як у документах на майно – «Смірнов». У такому разі навіть помилка в одну літеру («і» та «и»), тобто розбіжність у написанні прізвища, унеможливить видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.
У такій ситуації нотаріус зобов’язаний видати спадкоємцю постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії 
, де буде описано причину відмови. У наведеному випадку – це розбіжність у написанні прізвища між даними свідоцтва про смерть та правовстановлюючими документами на майно.
Як діяти в такій ситуації? Чи правомірні дії нотаріуса?
Розглянемо детальніше алгоритм дій.
Отримавши відмову нотаріуса, спадкоємцю слід вжити заходів для можливості внесення виправлень до правовстановлюючого документа. Насамперед необхідно звернутися до органу, що видав відповідний документ на майно, з письмовою заявою (за потреби – через адвокатський запит
) щодо можливості внесення необхідних змін.
За результатами розгляду звернення слід отримати офіційну відповідь (лист) із зазначенням причин, через які внесення виправлень до документа є неможливим.
Такий лист слугуватиме підтвердженням того, що спадкоємець здійснив необхідні кроки для врегулювання питання без звернення до суду, проте вирішити ситуацію в позасудовому порядку виявилося неможливо.
Наступним етапом є збір документів для звернення до суду 
із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, якщо прізвище, ім’я, по батькові, місце та час народження, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними, вказаними у свідоцтві про народження або паспорті.
Звертаю увагу, що деякі колеги не вимагають від клієнтів отримання офіційної відповіді від відповідного органу (органу місцевого самоврядування, нотаріуса, відділу Держгеокадастру тощо) щодо неможливості внесення виправлень до правовстановлюючого документа.
Однак відповідно до статті 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту має бути зазначено:
який саме факт заявник просить встановити та з якою метою;причини неможливості отримання або відновлення відповідних документів;докази, що підтверджують цей факт.
До заяви додаються відповідні докази та довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Отже, щоб уникнути ситуації, коли суд залишить заяву без руху через невідповідність вимогам, я все ж рекомендую надавати докази щодо неможливості внесення виправлень. Це дозволить суду оцінити всі обставини справи та прийняти обґрунтоване рішення.
Ще одна порада з особистого досвіду.
У своїй адвокатській практиці у справах цієї категорії, за необхідності, я звертаюся до Українського бюро лінгвістичних експертиз для отримання експертного висновку, який може слугувати вагомим доказом у суді.
Приміром, один із висновків у моїй справі містив таке пояснення:
«… З урахуванням зазначеного українські записи особового імені ГАЛИНА (Державний акт на право власності на земельну ділянку, запис Галина ) та ГАННА (паспорт; пенсійне посвідчення, запис Ганна , а також російський запис АННА (зазначений паспорт, запис Анна ) у документах, наданих для експертизи, а також інших документах зазначеної особи є ІДЕНТИЧНИМИ.
Розбіжності в документальних записах зумовлені співвіднесенням розмовно- гіпокористичного варіанта особового імені ГАЛЯ з відмінними офіційно- документальними варіантами етимологічно неспоріднених імен ГАННА і ГАЛИНА, що відображає розмовну практику діалектного ареалу, де зроблено ці записи, з подальшою фіксацією цих офіційних варіантів у різних документах однієї особи».
Таким чином, подібні експертні висновки дозволяють обґрунтовано пояснити причину розбіжностей у написанні ПІБ у правовстановлюючих документах, що може суттєво вплинути на вирішення справи.
За звернення до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлючого документа сплачується судовий збір в розмірі 605,60 грн. (на дату публікації цього допису).
Завершальним етапом є отримання рішення суду, суть якого полягає у встановленні факту належності правовстановлюючого документа конкретній особі.
Суд підтверджує, що свідоцтво на право власності на будинок, державний акт на право приватної власності на землю чи інший правовстановлюючий документ на майно покійного, видане відповідним органом, дійсно належить померлому спадкодавцю, незважаючи на можливі розбіжності в особистих даних.
Таке рішення суду є підставою для повторного звернення до нотаріуса та подальшого оформлення спадщини.
З повагою, адвокат Кулик Ю.В. 
