Предметом спору у даній справі є визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та його поділ.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 серпня 2001 року державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори Звіздун Н. К. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване у реєстрі за № 2-2938 (спадкова справа № 196). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається, зокрема, із жилого будинку з надвірними спорудами, який знаходиться на АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, посвідченого 10 серпня 1968 року та зареєстрованого Кіровоградським бюро технічної інвентаризації 02 вересня 1986 року за № 20963/118. Жилий будинок цегляний, загальною площею жилою площею 
32,5 кв. м , має надвірні будівлі: вбиральня «Е», погріб «3,3», л. кухня «Б.б», лазня «В», сарай «Д, Ж», басейн, в.колонка, замощення, огорожа, розташований на земельній ділянці (том 1, а. с. 5).
Право власності ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване в Обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 14 серпня 2001 року за № 20963 (том 1, а. с. 6).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 29 вересня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2017 року (справа № 405/1422/17) (том 1, а. с. 16).
ОСОБА_1 з 22 серпня 2001 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується записом у домовій книзі на будинок (том 1, а. с. 7-12).
Відповідно до дозволу Управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради від 07 жовтня 2005 року № 3817 ОСОБА_2 на підставі рішення міськвиконкому від 24 грудня 2003 року № 1699 надано дозвіл на будівництво (самовільно розпочате) гаража літ. «О», розміром 4,05 х 7,0 м, душової літ. «К» розміром 1,7 х 1,4 м, сараїв літ. «Н» розміром 2,4 х 2,2 м, літ. «М» розміром 2, 2 х 2,64 м та реконструкцію житлового будинку літ. «Ааа1а2», загальною площею (після реконструкції) 49,9 кв. м, житловою площею 33,2 кв. м в домоволодінні АДРЕСА_1 (том 1, а. с.42).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи від 26 серпня 2020 року № 4683/18-27/3410-3412/20-27 будинок на АДРЕСА_1 реконструйовано та поліпшено.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 08 серпня 2001 року загальна площа житлового будинку становить 32, 5 кв. м, а згідно з технічним паспортом на будинок станом на 03 серпня 2017 року загальна площа будинку складає 104,5 кв. м (том 2, а. с. 190-230).
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , апеляційний суд, виходив із того, що житловий будинок АДРЕСА_1 був РЕКОНСТРУЙОВАНИЙ КОЛИШНІМ ПОДРУЖЖЯМЗА ВІДСУТНОСТІ ДОЗВІЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ та проєкту, а тому в розмінні статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, яке не є об`єктом права власності та не підлягає поділу.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок експерта від 26 серпня 2020 року № 4683/18-27/3410-3412/20-27, дійшов висновку, що загальна площа спірного будинку до реконструкції складала 32, 5 кв. м, а на час звернення до суду з позовом згідно з технічним паспортом на будинок станом на 03 серпня 2017 року становить 104,5 кв. м, а не 49,9 кв. м, як це передбачено дозволом на проведення реконструкції житлового будинку від 07 жовтня 2005 року № 3817, наданим Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради.
Отже, предметом поділу є не будинок загальною площею 48 кв. м, як про це зазначено у позові, а інший об`єкт — будинок загальною площею 104,5 кв. м, який має ознаки самочинно збудованого, оскільки його збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проєкту.
Верховний Суд ПОГОДЖУЄТЬСЯ із такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку СУД може ВИЗНАТИ ПРАВО за сторонами спору на БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ І КОНСТРУКТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ БУДИНКУ або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити КОМПЕНСАЦІЮ.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Отже, встановивши, що спірний реконструйований будинок в установленому законом порядку НЕ прийнятий в експлуатацію, відтак є самочинним будівництвом, суд апеляційної інстанції дійшов ПРАВИЛЬНОГО висновку про відсутність підстав для визнання зазначеного майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 28 лютого 2025 року в справі № 405/7250/17 (провадження № 61-7938св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125498529
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
