☝️ Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
📎 Відповідно до статті 74 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
📎 На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
📎 Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є:
ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
📎 Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
📎 Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:
1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);
2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
📎 У зв`язку із цим суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
☝️ Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
☝️ Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
📎 Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.
📎 Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
📎 Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
📎 Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач — є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач — для відхилення його заперечень проти позову.
У справі, яка переглядається, позивач, посилаючись на те, що сторони у період з лютого 2005 року до 03 березня 2006 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не порушував питання про встановлення судом факту проживання сторін однією сім`єю у зазначений період.
📎 За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
📎 Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
📎 Тлумачення статті 61 СК України доводить, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, що підлягають поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
📎 Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
📎 Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
📎 Згідно зі статтею 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів:
1) істотність збільшення вартості майна;
2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
📎 Як ТРУДОВІ ЗАТРАТИ необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
📎 ГРОШОВІ ЗАТРАТИ передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
📎 За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
🔥❗️ Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
📎 У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя — не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
📎 Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
📎 ІСТОТНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
🔥❗️ Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
📎 При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
🔥❗️ Визначення частки права власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення будівлі у період шлюбу.
🔥❗️ А сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі №1303/1459/12 (провадження № 61-11718св21):
📎 У справі, яка переглядається, установлено, що до реєстрації шлюбу з позивачем відповідач прийняла в дар земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_2 , до якого входили також: літня кухня, сарай, вбиральня. Надалі відповідач добудувала житловий будинок, а прийняття в експлуатацію готового житлового будинку і оформлення в цілому права власності на завершений будівництвом житловий будинок відбулося під час шлюбу з позивачем.
📎 Позивач на підтвердження істотного збільшення вартості спірного житлового будинку під час шлюбу з відповідачем за рахунок своїх власних коштів посилався на те, що за час знайомства з відповідачем надавав постійну матеріальну допомогу у завершенні будівництва будинку і одружившись, продовжував будівельні та оздоблювальні роботи до їх остаточного завершення, ним особисто вкладеного кошти у встановлення вікон на суму 3 384,00 євро, дверей вартістю 668,00 дол. США, газового котла «Термомакс» вартістю 2 068,00 дол. США, ванни гідромасажної вартістю 1 192,00 дол. США, встановлення радіаторів на суму 1 855,00 дол. США, оздоблення зовнішнього фасаду будинку вартістю 2 268,00 дол. США, встановлення водостічних труб на суму 572,00 дол. США, робіт з встановлення димоходів та міжкімнатних дверей на суму 1 120,00 дол. США, встановлення відмостки на суму 1 288,00 дол. США, внутрішніх сходів у будинку, придбання і встановлення плитки камінів, облаштування кухні та інших приміщень будинку вартістю понад 20 000,00 дол. США.
📎 На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду перелік вартості матеріалів, виробів, обладнання, побутової техніки, виконаних робіт, реєстр документів про понесені затрати, пов`язані з будівництвом будинку, замовлення, накладні, квитанцію польською мовою, товарні чеки, рахунок-фактуру, замовлення за період з 2005 року до 2006 року, довідку про те, що житловий будинок газифікований у листопаді 2005 року, документи про газифікацію будинку, квитанції про комунальні послуги.
📎 Згідно з висновком № 041/19 судової будівельно-технічної експертизи, яка проведена ТзОВ «Гал-світ» 11 листопада 2019 року, вартість житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 29 червня 2004 року по 31 серпня 2006 року збільшилася на 622 891,00 грн від вартості незавершеного будівництвом двоповерхової коробки з господарськими спорудами, що становить 94 %.
📎 При визначенні вартості житлового будинку і господарських будівель і споруд експертом враховано коефіцієнт подорожчання станом на час проведення експертизи.
🔥❗️ Враховуючи те, що на час укладення шлюбу спірний будинок був у стані готовності та проводилася підготовка документації про здачу його в експлуатацію, а позивач не надав переконливих, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що його внесок у будівництво спірного нерухомого майна у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо вагомим для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спірного житлового будинку та, відповідно, земельної ділянки, спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ.
🔥❗️ При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що покращення стану житлового будинку та вкладені у це кошти дають підстави позивачу звертатись до відповідача з вимогою про компенсацію вкладених ним особистих затрат.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 1303/1459/12 (провадження № 61-11718св21) можна ознайомитися за посиланням: 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104748357
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
