☝ Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
📎 Право спільної часткової власності — це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
📎 Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
📎 Згідно із статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
📎 Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
📎 Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
🔥❗️ Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення — позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (стаття 365 ЦК України).
📎 Поряд з цим, статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
📎 Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
📎 Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
📎 Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
🔥❗️ Вирішуючи спір у частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що частка позивача ОСОБА_1 у розмірі 11/24 частки у праві власності на нерухоме майно є ЗНАЧНОЮ часткою у цьому праві, а припинення права власності на значну частку в майні, що одночасно є позбавленням права власності на частину житлового приміщення, не може бути визнано таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки така шкода є очевидною.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 2-78/11 (провадження № 61-2054св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214649
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
