У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа — Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 15 жовтня 2010 року до 24 жовтня 2016 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що після розірвання шлюбу діти постійно проживають із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку відмовлявся надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, тому вона зверталась до суду з заявою про стягнення аліментів.
На підставі судового наказу № 333/4236/18, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 серпня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 05 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09 серпня 2018 року, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття кожного з дітей.
18 листопада 2018 року Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрив виконавче провадження з примусового виконання судового наказу. Через ухилення відповідача від сплати аліментів йому було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Незважаючи на обмеження, відповідач ухиляється від сплати аліментів, зокрема станом на 21 липня 2023 року має місце заборгованість у розмірі 241 638,81 грн.
Зазначала, що після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, аліменти не сплачує, життям дітей не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись із дітьми, протягом останніх років жодного разу не привітав їх із днем народження та іншими святами, не приймає участі у їх вихованні та фізичному і духовному розвитку, не піклувався їх здоров`ям. Вона самостійно займається фізичним та духовним розвитком дітей, дбає про їх здоров`я, приділяє увагу їх повсякденному життю та навчанню.
Вона разом із дітьми проживає в будинку її нового чоловіка ОСОБА_6 , з яким має спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 допомагає їй у вихованні дітей та їх матеріальному забезпеченні, діти називають його батьком.
Посилаючись на наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прийнявши до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом (виключною мірою), необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, а належних та допустимих доказів свідомого (винного) ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків позивачка не надала, а також, урахувавши, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, що свідчить про його інтерес до них, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року скасовано та прийнято у цій справі нову постанову, якою позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Свій висновок апеляційний суд аргументував тим, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам малолітніх дітей, так як він ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх розвиток, він не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, а своїм негативним способом життя, на який вказують судові рішення, що набрали законної сили, може показати поганий приклад і створити небезпеку для життя і здоров`я дітей, він не виявляє справжнього інтересу до їх внутрішнього світу і виховання
Окрім того, суд звернув увагу на наявність інформації про судові провадження відносно ОСОБА_2 щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, стягнення аліментів, стягнення боргу за комунальні послуги.
5 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Зазначає, що позивач своїми діями зробила неможливим його спілкування з дітьми, без його дозволу та погодження вивезла дітей з квартири, де вони проживали та були зареєстровані, в Одеську область, 
нову адресу не повідомила. Він тривалий час не знав, де вони проживають, тому дійсно втратив зв`язок з дітьми, але саме через необізнаність про місце їх проживання. Між тим, вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні, він бажає відновити зв`язок із дітьми.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУУ постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що «Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав…
За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.».
Ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батька.
Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, та наявності у його діях вини, позивачка не надала.
Позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд, при цьому, НЕ з`ясував і НЕ виклав мотиви, чи таке втручання у права батька було «необхідним в демократичному суспільстві», не надав йому можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у їх вихованні, розвитку та піклуванні з урахуванням того, що він заперечує проти позбавлення батьківських прав, має бажання спілкуватися з дітьми та виховувати їх.
Посилання апеляційного суду лише на заборгованість зі сплати аліментів, як підставу позбавлення батьківських прав відповідача, є необґрунтованим.
Стягнення аліментів є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та вказує на спонукання батька до надання дитині належного утримання.
Верховний Суд зауважує, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, постанова Верховного Суду провадження № 61-2175св20, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18, провадження № 61-7195св20 та ін.).
Суд також не врахував, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22 грудня 2023 року № 441, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Таким чином, апеляційний суд помилково вважав, що неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дочки та сина, які проживають із матір`ю, за обставин цієї справи свідчить про необхідність позбавлення його батьківських прав, і що застосування такого крайнього заходу має на меті захист інтересів дітей.
Із урахуванням зазначеного, ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Водночас суд першої інстанції, виходячи з того, що ОСОБА_2 висловлював бажання спілкуватися з дітьми, має намір на відновлення відносин із ними, вважав, що родинний зв`язок між батьком і дітьми можливо відновити, у результаті чого дійшов висновку про недоведеність обставин необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, доцільність вжиття якого органом опіки та піклування достатньо не аргументовано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини, також не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька відносно дітей батьківських прав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач дійсно не приймає участі у вихованні дітей через виниклі неприязні відносини між ним та матір`ю дітей та через те, що наразі він знаходиться в умовах позбавлення волі, однак відповідач досі не втратив інтересу до дітей та має намір налагодити із ними відносини.
Окрім цього, суд зазначив, що не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та медичних установ, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дітей і не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22 грудня 2023 року № 441, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.
При цьому, суд правильно прийняв до уваги, що необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав за обставин цієї справи не доведено, та звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв насильство відносно них.
З рахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб ПОПЕРЕДИТИ ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Верховний Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано ДОСТАТНЬОЮ ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасовано.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року змінено шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом такого змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .» .
В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23 (провадження № 61-14059св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124689320#
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
