Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи, і вона виникає у момент народження (частини перша — друга статті 25 ЦК України). Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій (частина перша статті 30 ЦК України).ЦК України розрізняє такі види дієздатності фізичної особи: часткову — до чотирнадцяти років (стаття 31), неповну — від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32) та повну — в особи, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (стаття 34).
Відповідно до частини першої статті 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:
1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;
2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України цивільна процесуальна правоздатність — це здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи; її мають усі фізичні і юридичні особи.
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Малолітня фізична особа не має процесуальної дієздатності.
Процесуальним засобом реалізації батьками права на судовий захист своєї дитини, гарантованим статтею 55 Конституції України, є ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВОНАСТУПНИЦТВО. Воно забезпечує участь у цивільному процесі батьків, надає їм можливість використовувати всі передбачені законодавством юридичні можливості для ведення цивільних справ у суді та захисту суб`єктивних прав й інтересів дитини.
Батьки мають право виступати представниками дитини, зокрема, у цивільному процесі.
Цивільне процесуальне представництво — це такі юридичні відносини, за яких одна особа — представник — виконує на підставі повноваження, наданого йому, зокрема, законом, процесуальні дії в цивільному судочинстві на захист прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи.
Представник у цивільному судочинстві покликаний виконувати дві функції: захищати права та інтереси осіб, які беруть участь у справі (здійснювати правозаступництво); та представляти таких осіб, бути їх повіреними (здійснювати процесуальне представництво).
Процесуальний представник не заміщає сторону в цивільному судочинстві, а діє разом з нею, на захист її суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі дитини не є перешкодою для участі у цій справі батьків дитини як її законних представників.
У частині першій статті 242 ЦК України визначено, що законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).
Відповідно до частини другої статті 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Здійснювати захист прав дитини, в тому числі у судах, насамперед покликані її батьки. Захист прав та інтересів дитини здійснюється її батьками через відсутність у дитини цивільної процесуальної дієздатності (стаття 47, частина перша статті 59 ЦПК України).
Батьки, які представляють інтереси своєї дитини у суді, можуть вчиняти від її імені усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти дитина як особа, що бере участь у справі (стаття 64 ЦПК України). У цьому випадку батьки повинні захищати права і інтереси дітей, а не свої права і інтереси.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі № 761/19046/22 (провадження № 61-2959сво23), вирішуючи питання, чи може дитина до 14 років виступати у спорі про визначення місця проживання дитини позивачем або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Об`єднана палата з урахуванням статей 160, 161, 171 СК України, статті 12 Конвенції про права дитини, а також норм ЦК України та ЦПК України щодо цивільної дієздатності фізичних осіб у їх сукупності зробила висновок, що у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом, НЕ МОЖЕ виступати позивачем чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця проживання дитини, при вирішенні яких дитина, яка може висловити свою думку, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.
Отже, у межах спору між матір`ю і батьком дитини про місце проживання дитини або щодо участі одного з батьків у вихованні дитини НЕ допускається вступ у справу будь-якої третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, у тому числі і власне дитини.
Якщо малолітня дитина бажає проживати з одним із батьків, то її інтерес збігатиметься з інтересом одного з батьків. Тому можна стверджувати, що в такому випадку самостійної вимоги малолітня дитина не має.
Якщо малолітня дитина звертається з позовом через одного з батьків як законного представника, це буде позов з такою самою вимогою, що і позов батька чи матері дитини.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з пунктом 1 частини п’ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Апеляційний суд, установивши, що спір виник між батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо визначення його місця проживання та щодо участі одного з батьків у його вихованні, апеляційну скаргу подав батько дитини як його законний представник, тоді як відповідачем за позовом про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, є інший законний представник малолітньої дитини — його матір ОСОБА_2 , яка також є позивачем об`єднаного позову про усунення перешкод та визначення способу участі у виховані дитини, зробив правильний висновок про повернення апеляційної скарги, оскільки сама дитина не може бути учасником справи, зокрема особою, яка подає апеляційну скаргу, тому що її права та інтереси захищаються іншим шляхом (думка дитини має бути заслухана судом під час розгляду справи). Крім того, малолітня фізична особа не має процесуальної дієздатності — ОСОБА_3 станом на час подання апеляційної скарги виповнилось повних 11 років, а тому він не може брати участі у цивільному процесі самостійно як сторона, третя особа, або особа, яка подає апеляційну скаргу як така, що не брала участі у справі.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 10 лютого 2025 року в справі № 757/4115/20 (провадження № 61-18389св23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125098997
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
