☝️❗️ Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житловим приміщенням допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
🔥❗️ При цьому необхідно звернути увагу, що ЖК України був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше в часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
📎 Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
📎 Можна зробити висновок, що законодавець при прийнятті ЦК України у вказаній статті не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим відносини, які регулюються ЖК України, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
📎 У Рішеннях Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) та від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
📎 Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
📎 Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
📎 Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
📎 Положеннями статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
📎 Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
📎 Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
📎 Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 402 ЦК України).
📎 Право користування чужим майном може бути визначено й щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
📎 Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, в якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
☝️❗️ У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту. Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
☝️❗️ При порівнянні норм ЖК України та ЦК України можна зробити такі висновки.
📎 У частині першій статті 156 ЖК України НЕ визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права. Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника.
📎 Зазначена норма не передбачає і самостійного характеру права користування житловим приміщенням, не вказує на його речову чи іншу природу.
📎 Водночас посилання на наявність угоди про порядок користування житловим приміщенням може свідчити про зобов`язальну природу такого користування житловим приміщенням членом сім`ї власника.
📎 Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік речових прав, похідних від права власності: право користування (сервітут); інші речові права відповідно до закону.
📎 Тобто під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому пануванню особи.
🔥❗️ Особливістю вирішення цього спору є те, що при створенні сім`ї, встановленні сімейних відносин, власник і член сім`ї, тобто дружина і чоловік вважали, що їх відносини є ПОСТІЙНИМИ, не обмеженими у часі, а НЕ про тимчасовий характер таких відносин. Тому і їх права, в тому числі житлові, розглядалися як постійні.
🔥❗️ За логікою законодавця у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі НЕ тягне втрату права користування житловим приміщенням.
📎 Разом з тим відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
🔥❗️ Отже, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
📎 Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватися судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише — з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
🔥❗️ У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
👩⚖️🇺🇦 Наведені правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).
👩⚖️🇺🇦 У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16) та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, (провадження № 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
📎 При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
📎 Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна та установлених статтею 50 ЖК України вимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.
📎 Також необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком.
👩⚖️🇺🇦 Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №447/455/17-ц (провадження № 14-64цс20).
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 345/796/21 (провадження № 61-16663св21):
📎 У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
📎 Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Разом із нею у цьому будинку зареєстровано п`ятеро осіб, а саме: її мати, двоє дітей та її колишній чоловік — ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 18 липня 2001 року до 20 жовтня 2020 року.
📎 Вказувала на те, що після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати у вказаному будинку, хоча втратив таке право. Проживаючи на другому поверсі, він приїжджає додому пізно ввечері і порушує спокій членів сім`ї. Крім того, її колишній чоловік виносить її домашні речі, викрав всі документи на будинок, паспорт сина та погрожує їй.
📎 Зазначала, що ОСОБА_2 не бере участі в утриманні будинку, його ремонті та оплаті комунальних послуг, чим завдає їй значних матеріальних збитків. Між нею та ОСОБА_2 будь-яких письмово закріплених домовленостей щодо користування житловим будинком, зокрема, договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, тощо, немає.
📎 Також вказувала на те, що під час шлюбу ними придбано квартиру, право власності на яку ОСОБА_2 зареєстрував на свою матір, а тому він має де проживати.
📎 З урахуванням зазначеного т а посилаючись на положення статей 319, 391, 406 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності, та усунути їй та членам її сім`ї перешкоди у здійсненні права власності цим будинком шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.
📎 У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, в якому просив вселити його у житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у проживанні та користуванні вказаним житловим будинком.
📎 Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивований тим, що ОСОБА_1 набула право власності на спірний житловий будинок на підставі договору дарування від 28 травня 2019 року, згідно з яким її матір ОСОБА_3 передала в дар ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1.
📎 Вказував на те, що спірний будинок побудований ним та ОСОБА_1 у період з 2005 року до 2007 року, за їхні спільні кошти і є спільною сумісною власністю подружжя, а ОСОБА_3 фактично постійно проживає за кордоном, зокрема в Італії.
📎 Зазначав, що він сплачує комунальні послуги та послуги інтернету, у вказаному житловому будинку знаходяться їхні спільні побутові речі, інвентар, меблі, його одяг, будь-якого іншого житла у нього немає.
📎 З грудня 2020 року ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні займаним ним житловим приміщенням, зокрема, не допускає до користування кухнею, котельнею, пральною машинкою, повністю відключила опалення на другому поверсі будинку, а 27 лютого 2021 року він не зміг потрапити на подвір`я цього будинку, оскільки ОСОБА_1 закрила ворота та викликала працівників поліції, на розгляді у яких перебуває її безпідставна заява на нього.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Кулаєць Б.О., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності житловим будинком по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.
У решті частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи положення статті 405 ЦК України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що між сторонами спору склалися вкрай неприязні стосунки, ОСОБА_2 не є власником спірного житлового будинку, має постійне місце роботи та ЗМОГУ ОРЕНДУВАТИ для себе інше житло або проживати у м. Івано-Франківську у квартирі, яка придбана сторонами під час шлюбу, реєстрація ОСОБА_2 для ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй на праві приватної власності майном, вона змушена забезпечити належні житлові умови не лише для себе, але і для малолітнього сина, який проживає разом із нею.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Калуського міськрайонного суду від 09 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє ОСОБА_2 права користування займаним приміщенням.
Враховуючи баланс захисту права власності позивача на будинок та права користування цим житлом відповідачем, який вже не є членом її сім`ї, проте зареєстрований у спірному будинку, проживає в ньому з 2010 року та іншого житла немає, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_2 зі спірного житла.
При цьому апеляційний суд зазначив, несплата відповідачем плати за комунальні послуги та те, що він не бере участі в ремонтах, які проводить позивачка, не можуть бути підставою для виселення, а лише надають право ОСОБА_4 у судовому порядку вимагати компенсації понесених нею витрат на оплату комунальних послуг та коштів за проведений ремонт, за рахунок відповідача.
Установивши, що ОСОБА_4 чинить ОСОБА_2 перешкоди у користування спірним житловим приміщенням, апеляційний суд дійшов висновку про те, що право ОСОБА_2 підлягає захисту та зобов`язав ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 спірним житловим будинком.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі № 345/796/21 (провадження № 61-16663св21):
📎 Суд апеляційної інстанції, дотримуючись балансу захисту права власності позивача на будинок та права користування цим житлом відповідачем, який вже не є членом її сім`ї, проте зареєстрований у спірному будинку, проживає в ньому з 2010 року та іншого житла не має, та враховуючи те, що негативні наслідки для власника будинку, які зазначені в позовній заяві, позивачкою ОСОБА_1 не доведені, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
📎 Також, установивши, що ОСОБА_1 чинить ОСОБА_2 перешкоди у користуванні спірним житлом, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні спірним житловим будинком.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 345/796/21 (провадження № 61-16663св21) можна ознайомитися за посиланням: 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104748339
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
