☝👩⚖️ Однією з наболілих та актуальних категорій справ, яка на сьогодні перебуває на розгляді в місцевих судах України є позови громадян про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи 💉❌📜, його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
🤔 Які результати розгляду таких справ?
🤔 Чи визнають суди незаконними накази про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19?
На сьогодні є досить незначна кількість судів, які вже винесли відповідні рішення по даній категорії справ.
За листопад — грудень 2021 року було ухвалено лише близько 40 рішень судами першої інстанції по всій Україні, значна кількість справ перебуває на розгляді 👩⚖️⚖️.
🔥❗️ ОТЖЕ, існують абсолютно дві РІЗНІ позиції: одні суди визнають накази про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 НЕЗАКОННИМИ, а інші вважають тимчасове відсторонення працівника від роботи ПРАВОМІРНИМ.
👩⚖️📜 АНАЛІЗ РІШЕНЬ СУДІВ, ЯКИМИ ПОЗОВ ЗАДОВОЛЕНО:
📌 Згідно рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.12.2021 року по справі № 750/13149/21 вказано наступне:
«… відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.
Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.
За таких обставин, вимоги позивачки про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05.11.2021 № 78-к про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати, а також про зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102092576
📌 Згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22.12.2021 року по справі № 444/3574/21 вказано наступне:
«Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
Натомість відповідач виніс оскаржувані накази про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваних наказів лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивачки на працю».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102121249
📌 Згідно рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 22.12.2021 року по справі № 129/3451/21 вказано наступне:
«Відсторонюючи позивачку від роботи, відповідач діяв на підставі зазначеного вище матеріального законодавства з істотним порушенням процедурного і переслідував законну (легітимну) мету, — гіпотетично захистити інших осіб від поширення COVID-19; разом з цим, відстороненням від роботи позивачки без збереження заробітку відповідач позбавив її професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк, що само по собі, — та ще й в умовах дистанційного навчання, — є очевидно непропорційним (несправедливим); з цих мотивів втручання держави є неправомірним, що тягне необхідність судового захисту її права на повагу до приватного життя.
Оскільки позивачку не було звільнено з займаної посади вчителя початкових класів ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради в юридичному сенсі цього поняття, то її вимоги про поновлення на роботі на цій посаді є безпідставними і задоволенню не підлягають».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102145835
📌 Згідно рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.12.2021 року по справі № 428/11118/21 вказано наступне:
» Наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Проте, у наказі не вказано, що таке щеплення має бути внесено до Календаря профілактичних щеплень як обов`язкове.
Отже, позивач не могла відмовитися чи ухилитися від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, оскільки таке щеплення не набуло статусу обов`язкового профілактичного».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102052807
📌 Згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької областi від 16.12.2021 року по справі № 130/3232/21 вказано наступне:
«Відповідач, вручивши позивачці повідомлення про необхідність подання перелічених в ньому документів та відсторонивши позивачку від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19, фактично поклав на неї обов`язок вчинити дії, які не визнані державою як примусові за законом. З наведених судом нормативних актів вбачається, що вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень ні як обов`язкові, ні як обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Відтак, наказом відповідача про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19 порушено її права гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод. Тому суд приходить до переконання, що втручання держави у права позивачки відбулося.
Через своє здоров`я, у вигляді відсутності протипоказань до вакцинації від COVID-19, позивачка була позбавлена можливості заробляти собі на життя, вона опинилася в гіршому становищі, ніж інші працівники колективу, які не вакциновані, але мають протипоказання до вакцинації. Через відсутність протипоказань до вакцинації відповідач відсторонила позивачку від роботи без збереження заробітної плати до поки вона не буде вакцинована не дивлячись ні на терміни дії карантину, ні на стан її здоров`я в подальшому, ні на відсутність законодавчої заборони позивачці приходити в приміщення школи. Тоді як інші колеги, які мають протипоказання до вакцинації, можуть безперешкодно працювати і від них навіть не вимагається робити тест на перевірку наявності у них вірусу.
Запобігання зараженню вірусом, не може розглядатись як легітимна мета за обставинами цієї справи, оскільки обмеження позивачки в праві заробити собі на життя та на повагу до її приватного життя полягає у праві вибору не робити те, що не визнано обов`язковим для всіх жителів України за законом.
Відповідач не зміг переконливо довести, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивачки від роботи, до якого він вдався і який мав для позивачки негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети запобіганню зараженню вірусом учасниками освітнього процесу».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102053759
📌 Згідно рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.12.2021 року по справі №473/4273/21 вказано наступне:
«Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституціїі належить до основних прав і свобод людини та громадянина.
Пунктом 1статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.
В даній справі, суд вважає, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101903190
👩⚖️🇺🇦 Інші рішення судів щодо задоволення позову повністю чи частково:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102044947
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101970066
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101993797
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101993795
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101824386
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101993796
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102001569
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101800948
👩⚖️📜 АНАЛІЗ РІШЕНЬ СУДІВ, ЯКИМИ У ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ ВІДМОВЛЕНО:
📌 Згідно рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23.12.2021 року по справі № 551/1102/21 вказано наступне:
» Так як позивач є викладачем державного навчального закладу освіти, НЕ пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти ковід-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.
Необхідно також зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце, тому ні про розірвання трудового договору , ні про дисциплінарне стягнення як зазначав позивач у позові- не йдеться.
Таким чином суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102131623
📌 Згідно рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 17.12.2021 року по справі № 571/1789/21 вказано наступне:
«… так як позивач є вчителем державного навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи.
Треба зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102062055
📌 Згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року по справі №754/18078/21 вказано наступне:
«Вищевказані норми права на підставі яких видано наказ відповідача від 08.11.2021 № 172/к про відсторонення позивача від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати, неконституційними, недійсними чи незаконними на час вирішення спору в передбаченому чинним законодавством України порядку не визнавались.
Робити щеплення та продовжити працювати і отримувати заробітну плату це право позивача.
У силу своєї професії позивач для виконання своїх професійних зобов`язань зобов`язаний зробити щеплення за відсутності абсолютних протипоказань до їх проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби СОVID-19 у тому числі і серед співробітників відовідача, які мають право на охорону здоров`я, гарантоване ст. 49 Конституції України.
На території України має місце поширення гострої респіраторної хвороби СОVID-19″.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101907096
📌 Згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2021 року по справі №344/18565/21 вказано наступне:
» Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.
Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.
Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним удемократичному суспільстві.
Таким чином суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1″ .
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101868310
📌 Згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14.12.2021 року по справі № 459/3642/21 вказано наступне:
» В даному випадку, суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101977538
📌 Згідно рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 14.12.2021 року по справі № 618/823/21 вказано наступне:
» … інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю, оскільки не містять ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методи лікування.
Дійсно, обмеження прав громадян, зокрема права на працю, на яке посилалася позивачка, можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим ВРУ. Однак в цьому випадку, обов`язкова вакцинація позивачки як працівника закладу позашкільної освіти з подальшим її відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Однак суд зазначає, що згідно з ст. 43 КУ право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, тому не позбавлена можливості обирати чим заробляти собі на життя, у тому числі обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації. В цьому випадку обов`язкове щеплення слід розцінювати як одну з вимог при прийнятті на певну роботу, яка встановлюється залежно від специфіки праці.
Тобто вказаний Наказ МОЗ України не передбачає абсолютну вакцинацію незалежно від стану здоров`я особи, а враховує, що якщо людина має протипоказання, щеплення робити вона не має. Доказів того, що позивачка ОСОБА_1 має абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на все вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Наказу № 128 від 05 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102021641
👩⚖️🇺🇦 Інші рішення судів щодо відмови у задоволенні позову:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102062056
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102079112
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101765486
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101875006
https://reyestr.court.gov.ua/Review/101843801
☝👩⚖️ Аналіз постанов апеляційних судів буде проведений у наступних публікаціях, після встановлення відповідної судової практики у цій категорій справ.
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
