☝🇺🇦 Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
📎 Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
📎 Згідно із частинами першою, четвертою статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
📎 Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
📎 Частиною шостою статті 62 ЦПК України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
📎 Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
☝❗ Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
📎 Ордер — письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
📎 Згідно з пунктами 1-5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі Положення), це Положення встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань / адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
📎 Ордер на надання правової допомоги — письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
📎 В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок у Додатку № 1).
📎 Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
📎 Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
📎 Пунктом 11 Положення встановлено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
🔥❗ Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає.
📎 Зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).
👩⚖️🇺🇦 До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, провадження № 11-989заі18, на яку вірно послався суд апеляційної інстанції і вона є релевантною до спірного процесуального питання, тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
📎 Положеннями статей 2, 4 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
📎 Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
📎 Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
📎 Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
📎 Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі — Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги — є порушенням права на справедливий судовий захист.
📎 Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
📎 У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
📎 Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позову без розгляду з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
📎 Апеляційним судом установлено, що на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 у районному суді адвокатом Шолох О. В. до заяви про перегляд заочного рішення суду додано оригінал ордеру серії ЧН №096731 від 28 грудня 2020 року (а. с. 102).
📎 Крім того, адвокатом Шолох О. В. до апеляційної скарги додано копію договору про надання правничої допомоги від 16 грудня 2020 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 (а. с. 147, 148).
🔥❗ З огляду на викладене, врахувавши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером положення ЦПК України не вимагають.
На підтвердження повноважень щодо представництва ОСОБА_2 у Деснянському районному суді м. Чернігова до заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції адвокатом — Шолох О. В. було додано оригінал ордеру серії ЧН № 096731 від 28 грудня 2020 року.
📎 Отже, представником ОСОБА_2 — Шолох О. В. — було надано суду на підтвердження своїх повноважень щодо представництва інтересів відповідачки документ, який передбачений частиною четвертою статті 62 ЦПК України. А тому висновок районного суду про те, що представником відповідачки — адвокатом Шолох О. В. не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_2 , що стало підставою для залишення її заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, є помилковим, а, крім того, є проявом надмірного формалізму.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 12 липня 2021 року в справі№ 750/7902/20-ц (провадження № 61-7388св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98235672
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
