☝️ Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
☑️ Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
☑️ Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
☑️ Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
☑️ У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
☑️ Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
☑️ Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
☝️🔥 За змістом цієї норми ВИДІЛ ЧАСТКИ ЗІ СПІЛЬНОГО МАЙНА — це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно до його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
☑️ Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
☑️ Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
☑️ Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
☝️🔥 Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
☑️ Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом абоє неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
📎 Судами встановлено, що сторони є співвласниками спірного будинку по АДРЕСА_1 .
📎 Первинно свідоцтво про право власності на спірний будинок було видано ОСОБА_5 , батьку позивача, 30 жовтня 1965 року на підставі рішення Ленінського райвиконкому від 22 жовтня 1965 року № 492. На той час будинок складався із шести приміщень, загальною площею 74,9 кв. м, житлова площа 61,6 кв. м.
📎 Після смерті ОСОБА_5 1/2 частина будинку була визначена
за ОСОБА_4 , як одним із подружжя, а інша 1/2 частина була розподілена між трьома спадкоємцями першої черги (кожному по 1/6): ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (син спадкодавця, позивач), ОСОБА_3 (донька спадкодавця, мати відповідача).
📎 15 червня 1993 року Галицькою районною адміністрацією було видано розпорядження № 155 «Про затвердження висновків міжвідомчої комісії про добудови будинків», яким вирішено затвердити висновки міжвідомчої комісії про можливість проведення ОСОБА_1 , власнику 1/6 частини спірного будинку, який складається з чотирьох житлових кімнат (10,8 кв. м, 19,4 кв. м, 19,6 кв. м, 11,8 кв. м), коридору (7,5 кв. м), тамбура (5,8 кв. м), надбудови другого поверху, яка складається з трьох житлових кімнат (10,8 кв. м, 14,4 кв. м, 19,6 кв. м), кухні, (7,7 кв. м), ванної (2,8 кв. м), туалету (1,5 кв. м) та коридорів (8,0 кв. м, 7,2 кв. м).
📎 Згідно з висновком міжвідомчої комісії після проведеної надбудови та відповідного перепланування спірний будинок буде складатися з шести житлових кімнат (10,8 кв. м, 14,4 кв. м, 19,6 кв. м, 10,8 кв. м, 19,6 кв. м, 14,4 кв. м), кухонь (7,7 кв. м, 7,7 кв.м), ванн (2,8 кв. м, 2,8 кв.м), туалетів (1,5 кв. м, 1,5 кв. м) та коридорів (8,0 кв. м, 7,2 кв. м, 8,0 кв. м, 7,2 кв. м).
☝️ Однак, вказане розпорядження фактично не було реалізовано, будинок у новому стані до експлуатації не було введено, а свідоцтво про право власності на такий будинок не видавалося.
☝️ Судами також встановлено, що станом на 20 червня 1997 року у будинку було проведено ряд робіт з його реконструкції, які вплинули на його загальний вигляд, однак які не були узаконені та не відповідають вищевказаному розпорядженню.
📎 Так, співвласниками було демонтовано приміщення 1-1 (тамбур), площею 5,8 кв. м, а натомість влаштовано три приміщення: 1-1 (коридор), площею 9,9 кв. м; 1-2 (кухня), площею 7,2 кв. м; 1-3 (санвузол), площею 4,6 кв. м.
📎 За рахунок внутрішнього демонтажу кухонної плити збільшилась площа приміщення 1-4 з 7,5 кв. м до 8,8 кв. м. Також частково було влаштовано частину приміщень другого поверху.
📎 У подальшому будинок (станом на 16 грудня 2004 року) ще видозмінився та на даний час складається із: приміщення першого поверху: приміщення під літерою 1-1, площею 9,9 кв. м (коридор), приміщення під літерою 1-2, площею 8,1 кв. м (кухня), приміщення під літерою 1-3, площею 4,6 кв. м, (вбиральня поєднана з ванною); приміщення під літерою 1-4, площею 8,8 кв. м (коридор), приміщення під літерою 1-5, площею 10,8 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-6, площею 19,4 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-7, площею 19,6 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-8, площею 11,8 кв. м (житлова кімната); приміщення другого поверху: приміщення під літерою 1-9, площею 7,2 кв. м (коридор), приміщення під літерою 1-10, площею 11,4 кв. м (кухня), приміщення під літерою 1-11, площею 4,7 кв. м (вбиральня поєднана з ванною), приміщення під літерою 1-12, площею 7,3 кв. м (коридор), приміщення під літерою 1-13, площею 15,1 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-14, площею 14,1 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-15, площею 28,0 кв. м (житлова кімната), приміщення під літерою 1-16, площею 11,6 кв. м (житлова кімната).
📎 Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
📎 Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
📎 Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
📎 Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).
☝️🔥 Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).
📎 За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
☝️🔥 Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
☝️🔥 Таким чином, встановивши, що деякі приміщення першого поверху влаштовані без будь-яких доказів законності їх влаштування, в експлуатацію, як і приміщення другого поверху будинку, у встановленому законом порядку прийняті не були, свідоцтво про право власності на будинок із врахуванням таких не видавалося, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вказані приміщення слід вважати самовільно влаштованими й об`єктами цивільних прав та обов`язків як частини житлового будинку виступати не можуть.
👩⚖️🇺🇦 Вказане узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, і відповідає судовій практиці Верховного Суду з указаного питання, яка є незміною.
☝️🔥 При цьому питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після введення самочинного будівництва до експлуатації та визнання права власності на них відповідно до закону.
📎 Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
👩⚖️🇺🇦 Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).
📎 З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість поділу об`єкта нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
📎 У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття житлового будинку до експлуатації після проведення у ньому реконструкції й переобладнання, а також оформлення права власності на житловий будинок, з урахуванням проведених у ньому перебудов.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 464/7038/18 (провадження № 61-12407 св 20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/92270488
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
