☝️ 16 квітня 2018 року в Якимівському районному суді Запорізької області під час судового засідання у справі про адміністративне правопорушення під час судових дебатів громадянин ОСОБА_2 допустив публічне висловлювання щодо позивача, а саме зазначив таке: «всією у нас кримінальною злочинністю Якимівського району керує саме ОСОБА_1 ».
📎 Цей вислів позивач розцінив як такий, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому у липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
📎 На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та завдала йому моральних страждань, які полягають у тому, що через безпідставні звинувачення його у вчиненні злочинів він тривалий час мав погіршений настрій, поганий сон. Поширення інформації про те, що він злочинець, завдало йому сильних душевних страждань через усвідомлення їх несправедливості та підступності.
📎 У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, інформацію, яку розповсюдив ОСОБА_2 шляхом публічного виступу на засіданні Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 3/330/80/2018 від 16 квітня 2018 року, а саме: «всією у нас кримінальною злочинністю Якимівського району керує саме ОСОБА_1 ».
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту поширення відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту завдання шкоди його особистим немайновим благам, яка вплинула на його ділову репутацію, та яким чином ця інформація перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Слова відповідача не є викладенням фактів, а лише виражають власну думку відповідача щодо особистості ОСОБА_1 .
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 330/1132/18
(провадження № 61-10649св19):
☑️ Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
☑️ Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
☑️ Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
☑️ За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
☑️ Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
☑️ Беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
☝️🔥 Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
☑️ Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
☝️🔥 Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ)при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛу справі «Лінгенс проти Австрії»).
☑️ Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
☝️ Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
☝️ ПІД ПОШИРЕННЯМ ІНФОРМАЦІЇ СЛІД РОЗУМІТИ:
🔹 опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
🔹 поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку;
🔹 викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
☝️🔥 НЕДОСТОВІРНОЮ вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
☑️ У своїй практиці ЄСПЛ розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
☑️ У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі — Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі — Резолюція).
☑️ Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
☑️ У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
☝️🔥 Тобто публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодилися на таку увагу.
☑️ Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
☝️ Встановивши, що наведені слова відповідача не є викладенням фактів, а ЛИШЕ ВИРАЖАЮТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ВІДПОВІДАЧА ЩОДО ОСОБИСТОСТІ ОСОБА_1 та є оціночними судженнями дій позивача як публічної особи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що вислови відповідача є оціночними судженнями.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишиено без задоволення.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 330/1132/18 (провадження № 61-10649св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/92270503
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
