☝️ 🇺🇦 Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
☝️🇺🇦 Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
📌 Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
☝️🇺🇦 Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі — Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
☝️🇺🇦 Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
☝️🇺🇦 Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
☝️ Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ № 371/693/18 (провадження № 61-22711св19):
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа — орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної ради у місті Дніпрі, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 02 вересня 2015 року відповідач з дочкою не спілкується, не піклується про неї, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування та лікування, повністю самоусунувся від виховання та утримання власної дитини, не надає згоду на зняття її з реєстраційного обліку, наслідком чого є труднощі з медичним обслуговуванням дитини за місцем проживання, просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_6 .
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 31 липня 2019 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що негативно впливає на її фізичний розвиток. ОСОБА_3 не надав належних доказів на підтвердження непереборних обставин, що перешкоджають йому брати участь у вихованні дитини та довести їй, що спілкування з батьком є безпечним, пізнавальним та корисним.
На думку суду, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав має стати засобом захисту прав дитини та заходом впливу на батька, який неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. При цьому суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 31 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, а обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення батьківських прав, встановлено не було.
Доказів того, що відповідач жорстоко поводився в сім`ї, зокрема щодо дитини, що епілептичні напади сталися у дитини в результаті неналежної поведінки батька в сім`ї, позивачем не надано, а висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батька батьківських прав має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
На думку апеляційного суду, не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину, оскільки таке є одним із способів захисту прав дітей на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Крім того, на момент розгляду справи відповідач не має заборгованості та виплачує їх щомісячно, що не оспорює та підтверджує позивач.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 371/693/18
(провадження № 61-22711св19):
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
🔥 ❗️ Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, ☝️❗️ Є КРАЙНІМ ЗАХОДОМ ВПЛИВУ на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
▪️ не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
▪️ не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
▪️ не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
▪️ не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
▪️ не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
▪️ не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, ПОВИННІ МАТИ СИСТЕМАТИЧНИЙ ТА ПОСТІЙНИЙ ХАРАКТЕР.
🔥 ❗️ Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне — за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
🔥 ❗️ Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду
▪️ від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18,
▪️ від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18,
▪️ від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17,
▪️ від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц,
▪️ від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
☝️❗️ Батько дитини бажає спілкуватися з донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. При цьому позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.
При цьому Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо неврахування висновку органу опіки та піклування, яким визнано доцільним позбавити відповідача батьківських прав, оскільки за положенням частини шостої статі 19СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного із батьків батьківських прав.
З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав.
🔥 ❗️ Факт того, що ОСОБА_3 не відвідує школу, лікувальні заклади, не спілкується з класним керівником та адміністрацією навчального закладу, який відвідує дитина, НЕ Є безумовною підставою для застосування такого крайнього заходу сімейно-правового характеру, як позбавлення батьківських прав.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишити без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 11 вересня 2020 року в справі № 371/693/18 (провадження № 61-22711св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91519954
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
