☝️🇺🇦 Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
☝️🇺🇦 Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ № 336/4781/18 (провадження № 61-10771св20):
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку.
☝️ ПОЗОВНІ ВИМОГИ ОБГРУНТОВАНІ ТИМ, ЩО:
📌 Вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 11 серпня 1978 року. Шлюб між ними був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2009 року.
📌 Вказувала, що 11 січня 1986 року у період шлюбу ними за рахунок спільних коштів був придбаний недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 з відсотком готовності 11 %.
📌 Після придбання будинку вона разом з відповідачем за рахунок спільних грошових коштів здійснювали будівництво, на яке, у тому числі, були витрачені кошти позики у розмірі 40 тис. грн, наданої їй у 1991 році як працівнику ВАТ «Мотор Січ» за місцем роботи, використовували будинок для проживання разом з дітьми.
📌 Згідно висновку експерта від 10 липня 2018 року № 2401 ступінь готовності житлового будинку станом на дату дослідження складає 96,75 %, технічний стан будівлі не загрожує безпечній експлуатації приміщень. Вказувала, що з часу вселення і по теперішній час будинком вони користуються спільно, разом з ними в будинку мешкають їхні діти. Проте після розірвання шлюбу між ними виникають суперечки щодо користування будинком, оскільки відповідачем не визнається її право на частину будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок, який є об`єктом незавершеного будівництва, придбаний подружжям під час зареєстрованого шлюбу, отже є спільною сумісною власністю подружжя. Також районним судом встановлено, що будинок був придбаний сторонами в інтересах сім`ї, в будинку вони мешкали разом як подружжя з дітьми, в тому числі в період будівництва. Районний суд вказав, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, при цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши при цьому, що придбаний у шлюбі жилий будинок є спільною сумісною власністю сторін, а частки кожного з подружжя є рівними.Окрім того, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, оскільки він є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Особою 2 подано касаційну скаргу.
☝️ ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ОБГРУНТОВАНІ ТИМ,ЩО:
📌 Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 376 ЦК України, не звернули увагу на ВІДСУТНІСТЬ ДОЗВІЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ НА БУДІІВНИЦТВО спірного будинку та проектної документації.
📌 Суди не звернули увагу на те, що позивач не заявляла позовних вимог про визнання за нею права власності на ЧАСТКУ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ та визнали право власності саме на об’єкт незавершеного будівництва, фактично реалізувавши функції органів державної влади, уповноважених оформлювати право власності на новостворене майно, та визнавши, що незавершений будівництвом спірний житловий будинок не є самовільно збудованим.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 336/4781/18 (провадження № 61-10771св20):
За змістом статей 22, 23 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час придбання недобудованого будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.
Відповідно до частини першої статті 105 ЦК УРСР, який був чинним в період будівництва спірного будинку, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найм тощо).
У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.
🔥 ❗️❗️❗️Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що ОБ’ЄКТ БУДІВНИЦТВА (об`єкт незавершеного будівництва) — це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.
Відповідно до ч. 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
☝️ Отже, НОВОСТВОРЕНЕ НЕРУХОМЕ МАЙНО набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
☝️❗️ Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
🔥 ❗️❗️❗️ За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд МАЄ ПРАВО ЗДІЙСНИТИ ПОДІЛ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, МОЖНА ВИЗНАЧИТИ ОКРЕМІ ЧАСТИНИ, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
☝️❗️ У разі НЕМОЖЛИВОСТІ поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що ☝️🔥 об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, при виникненні спору МОЖЕ ПІДЛЯГАТИ ПОДІЛУ між подружжям як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
👩⚖️🇺🇦 Подібна правова позиція викладена:
у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16
🕵️♂️ http://reyestr.court.gov.ua/Review/61536620
у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 158/2404/13-ц (провадження № 61-21466св18)
🕵️♂️ http://reyestr.court.gov.ua/Review/84182615
у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц (провадження № 61-12010св19)
🕵️♂️ http://reyestr.court.gov.ua/Review/87902699
у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц (провадження № 61-13096св18).
🕵️♂️ http://reyestr.court.gov.ua/Review/79805820
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини об`єкта — незавершеного будівництвом будинку, з огляду на те, що:
📌 Спірний об`єкт незавершеного будівництва побудований подружжям за спільні кошти під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності.
📌 Судами враховано, що будинок експлуатується за своїм функціональним призначенням (зареєстроване місце проживання сторін спору та їхніх дітей), але не приймається до експлуатації, ступінь його будівельної готовності становить 96,75 %, технічно можливо довести до кінця будівництво вказаного об`єкта, проте право власності на спірний будинок відповідачем не оформлюється, а позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна.
📌 При цьому відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на будинок. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний будинок було побудовано сином сторін за його особисті кошти після розірвання шлюбу.
📌 Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач звернулась до суду в межах строків, передбачених частиною другою статті 72 СК України, оскільки після розірвання шлюбу позивач продовжувала проживати та користуватись спірним будинок, а її право було порушене у 2018 році при виникненні сімейного конфлікту щодо спірного будинку.
🔥 ❗️ Необґрунтованими є посилання касаційної скарги на невідповідність висновків апеляційного суду висновкам суду касаційної інстанції в інших справах, оскільки фактичні обставини, встановлені судами: 👇👇👇
▪️ у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19),
у ПОСТАНОВАХ Верховного Суду: 👇 👇👇
▪️ від 20 березня 2020 року у справі № 336/7085/14-ц (провадження № 61-14064св19),
▪️ від 18 лютого 2020 року у справі № 2-1885/2011 (провадження № 61-10167св18),
▪️ від 04 березня 2020 року у справі № 127/15530/17 (провадження № 61-48805св18),
▪️ від 06 квітня 2020 року у справі № 638/4159/17 (провадження № 61-44685св18),
▪️ від 17 квітня 2020 року у справі № 2-7438/09 (провадження № 61-18815св19),
▪️ від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц (провадження № 61-45361св18),
▪️ від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18),
▪️ від 06 травня 2020 року у справі № 309/4106/16-ц (провадження № 61-13677св19), та у справі, яка переглядається, НЕ Є ПОДІБНИМИ.
Крім того, у постанові від 14 лютого 2020 року у касаційному провадженні № 61-14064св19 (справа № 360/2219/17), Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку як об`єкта спільної сумісної власності подружжя.
Вказане вище підтверджує єдність судової практики у спорах щодо поділу незавершеного будівництвом будинку, який є об`єктом спільної сумісної власності, у випадку виникнення спору між подружжям про поділ спільного майна.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 липня 2020 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 07 вересня 2020 року в справа № 336/4781/18 (провадження № 61-10771св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91460634
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
