ЧИ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ВИКОНАВЕЦЬ ЗАРАХОВУВАТИ КОШТИ, СПЛАЧЕНІ БОРЖНИКОМ ЯК АЛІМЕНТИ, БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА КАРТКУ ДИТИНИ, А НЕ МАТЕРІ?
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на бездіяльність Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі — Солом`янський РВ ДВС у м. Києві), заінтересована особа — ОСОБА_1 .
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Солом`янському РВ ДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу від 03 березня 2021 року, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини доходів боржника, починаючи з 23 лютого 2021 року та до повноліття дитини.
09 листопада 2022 року він отримав від державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 07 листопада 2022 року, згідно з яким розмір боргу становив 46 561,15 грн.
При нарахуванні такого розміру заборгованості НЕ ВРАХОВАНО сплату ним аліментів за період з лютого до липня 2021 року в загальній сумі 10 390,00 грн. Факт сплати аліментів за цей період підтверджується випискою щодо надходження за картковим рахунком та двома квитанціями про переказ коштів. Кошти перераховувались БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА РАХУНОК ЙОГО ДИТИНИ ОСОБА_3 , на утримання якої він з 2018 року добровільно сплачував аліменти.
У період з лютого до липня 2021 року він не знав про відкриття виконавчого провадження та про реквізити рахунку, на який державний виконавець вимагав сплачувати аліменти.
09 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав до відділу клопотання про здійснення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого до липня 2021 року.
18 листопада 2022 року ОСОБА_2 отримав від державного виконавця новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року, у якому розмір боргу становив 29 997,42 грн. Проте у цьому розрахунку знову не враховано сплату аліментів за період з лютого до липня 2021 року у загальній сумі 10 390,00 грн. Тому такі дії державного виконавця є неправомірними.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року у складі судді Українця В. В., скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року № НОМЕР_1, складений головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташовою В. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Зобов`язано головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташову В. І. або іншу уповноважену посадову особу Солом`янського РВ ДВС у м. Києві, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, вжити дії щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18 листопада 2022 року № НОМЕР_1 та ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕРАХУНОК розміру заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 за період з лютого 2021 року до липня 2021 року з урахуванням сплачених сум в цей період у розмірі 10 390,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення у справі, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
грошові кошти, які не були враховані під час здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 надсилав безпосередньо на рахунок доньки ОСОБА_3 . Проте такі дії не узгоджуються з нормами законодавства, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина;у цій справі стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , якій на виконання судового наказу від 03 березня 2021 року на утримання доньки ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_2 , починаючи з 23 лютого 2021 року, щомісяця до досягнення повноліття дитини, повинен сплачувати аліменти. Проте надані заявником копії квитанцій не містять відомостей про виконання судового рішення та сплату коштів на ім`я стягувача ОСОБА_1 , що не свідчить про виконання ним судового наказу щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів. Тому здійснені боржником платежі на відкритий у банку рахунок на ім`я неповнолітньої доньки не підтверджують виконання ним обов`язку, пов`язаного з утриманням дитини, як те установлено судовим наказом;надані боржником докази перерахування грошових коштів безпосередньо дитині правомірно не враховані державним виконавцем при складенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, державний виконавець взяла до уваги заяву стягувача про те, що вона не отримувала грошових коштів як аліментів на утримання доньки, про які зазначає ОСОБА_2 . Отже, та обставина, що боржник перераховував кошти на відкритий у банку на ім`я доньки рахунок не може бути підставою для висновку про виплату ОСОБА_2 на виконання судового наказу саме аліментів на її утримання. У матеріалах справи також немає відомостей про домовленість батьків дитини про те, що аліменти на її утримання будуть сплачуватися в інший спосіб, аніж визначено в судовому наказі від 03 березня 2021 року;
апеляційний суд зробив висновок, що дії державного виконавця щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі проведення розрахунку заборгованості, узгоджуються з нормами статей 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження». Тому державний виконавець діяв відповідно до норм законодавства, права боржника не порушував.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУАліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (частина третя статті 179 СК України).
Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку) (частина перша статті 32 ЦК України).
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
дієздатність фізичної особи пов`язана з такими її невід`ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психічного стану здоров`я;
обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);
фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом (частина третя статті 195 СК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця Рогач Б. І. посилався на безпідставне неврахування державним виконавцем під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів добровільного, до видання судового наказу про стягнення аліментів, перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої доньки у банківській установі за період з лютого до липня 2021 року в сумі 10 390,00 грн. Заявник звертав увагу суду на те, що ці грошові перекази здійснені як сплата аліментів та з метою виконання обов`язку з утримання дитини;
ОСОБА_1 вказувала, що грошові кошти (аліменти) у період з лютого до серпня 2021 року включно на її рахунок не надходили;
суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 сплатив аліменти на рахунок доньки за період з лютого до липня 2021 року в загальній сумі 10 390,00 грн, які безпідставно не включені державним виконавцем до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. На переконання суду, діями державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Браташової В. І. порушено права скаржника;
апеляційний суд уважав, що аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина. Судовим наказом від 03 березня 2021 року № 760/4588/21 установлено порядок виконання батьком обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини — шляхом сплати аліментів на користь матері дитини ( ОСОБА_1 ). Добровільне перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його неповнолітньої доньки не може вважатися таким, що здійснено на виконання судового наказу про стягнення аліментів на її утримання;
проте суд апеляційної інстанції НЕ ВРАХУВАВ, що з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів;
дочка заявника та заінтересованої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на лютий 2021 року (на час першого перерахування батьком на її рахунок аліментів), була неповнолітньою.
За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця та неправильно скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасовано.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва 16 травня 2023 року залишено в силі.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120006140
ОКРЕМА ДУМКА суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23).
У статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом (частина третя статті 195 СК України).
Оскільки особою, на користь якої виданий судовий наказ, тобто стягувачем, є ОСОБА_2 , то, обчислюючи розмір заборгованості зі сплати аліментів, державний виконавець обґрунтовано не врахував ті суми коштів, які боржник, діючи на власний розсуд, сплатив не на користь стягувача.
Такі дії державного виконавця спрямовані на виконання судового наказу про стягнення аліментів та відповідають вимогам статей 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому немає жодних сумнівів у тому, що аліменти є власністю дитини і законодавець закріпив право неповнолітньої дитини на самостійне одержання аліментів (стаття 179 СК України, стаття 31 ЦК України).
Однак, неповнолітня донька стягувача та боржника, яка відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України наділена цивільною процесуальною дієздатністю, до суду із заявою про видачу судового наказу чи з позовом не зверталася та відповідно судового рішення про стягнення аліментів на її користь немає.
Під час розгляду скарги на дії державного виконавця суд не може вирішувати питання про те, на чию користь правильно стягувати аліменти, оскільки це питання вже вирішено судовим рішенням, що набрало законної сили, заходи з примусового виконання якого й здійснює державний виконавець.
Водночас законом визначено процедуру захисту прав боржника в разі ознак, що можуть свідчити про нецільове витрачання аліментів.
Так, статтею 186 СК України встановлено порядок контролю органом опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів.
Згідно з частиною другою цієї статті у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Тобто, у платника аліментів у разі нецільового витрачання аліментів передбачено право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділення Державного ощадного банку України.
Наведене свідчить про те, що платник аліментів не наділений правом самостійно визначати отримувача аліментів, тим більше під час розгляду питання про розмір заборгованості зі сплати аліментів, оскільки особа, на користь якої стягуються аліменти (отримувач аліментів) визначається судом за відповідним позовом/заявою про видачу судового наказу, поданим/поданою тим з батьків, з ким проживає дитина, або ж самою неповнолітньою дитиною. Боржник же в такому випадку наділений лише правом ініціювати моніторинг цільового використання аліментів.
Крім того, зробивши висновок про те, що перераховані ОСОБА_3 на рахунок неповнолітньої доньки грошові кошти в сумі 10 390,00 грн є аліментами, фактично порушені права самої дитини, яка, як власник цих коштів, не була залучена до участі в справі, її думку щодо природи цих коштів суд не з`ясував.
З урахуванням викладеного вважаємо, що постанова Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року є законною та обґрунтованою й підстав для її скасування не було.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/120006261
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
