☝ Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
📎 Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
📎 Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
📎 У статті 141 Сімейного кодексу України (далі — СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
📎 Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
📎 Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
📎 До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
📎 З матеріалів справи та наданих сторонами в судовому засіданні пояснень вбачається, що з травня по серпень 2018 року малолітній ОСОБА_4 проживав разом з матір`ю, з серпня по грудень 2018 року — частково з матір`ю, а частково з батьком, з 11 грудня 2018 року — з батьком. У 2019 році ОСОБА_1 забирала до себе сина протягом робочих змін ОСОБА_2 . Наразі дитина не сприймає ОСОБА_1 як матір та відноситься до неї як до малознайомої жінки.
📎 Апеляційним судом також встановлено, що влітку 2018 року в матері ОСОБА_1 — ОСОБА_7 було діагностовано онкологічне захворювання, яке потребувало оперативного втручання та тривалого лікування, у зв`язку з чим ОСОБА_1 прийняла рішення працевлаштуватися за для можливості матеріально допомагати матері.
📎 Незважаючи на наявність рішення Комісії з питань захисту прав дитини Скадовської районної державної адміністрації від 17 січня 2020 року, яким було визначено спосіб участі матері у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_2 перешкоджав ОСОБА_1 у побаченнях із сином у визначені комісією дні та години, що підтверджується численними зверненнями ОСОБА_1 до начальника служби у справах дітей Скадовської районної державної адміністрації та поліції.
📎 Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_2 не заперечував того, що через попереднє неузгодження з ним зустрічей він не завжди давав ОСОБА_1 дитину у дні побачень.
📎 Водночас, як у своїх зверненнях до Служби у справах дітей, так і в судовому засіданні, ОСОБА_1 стверджувала, що її колишній чоловік не відповідав на телефонні дзвінки, не давав їй можливості бачитися із сином та приймати участь в його вихованні, в тому числі за допомогою мобільного відеозв`язку.
📎 Апеляційним судом було оголошено перерву в розгляді справи з метою узгодження батьками питання участі кожного з них у вихованні дитини, надання матері можливості налагодити зв`язок із сином, якого вона востаннє бачила 24 грудня 2020 року.
📎 Однак в період з 29 травня по 01 липня 2021 року ОСОБА_1 лише тричі зустрілася із сином у громадських місцях, оскільки ОСОБА_2 більше не давав їй можливості побачитися з дитиною, мотивуючи це різними причинами, що ним не заперечувалося.
🔥❗️ Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 з матір`ю з огляду на те, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, ПЕРЕШКОДЖАЮЧИ ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.
🔥❗️ Натомість місцевий суд дійшов ПОМИЛКОВОГО висновку про визначення місця проживання дитини з БАТЬКОМ, пославшись лише на їх тривале спільне проживання та висновок органу опіки і піклування, НЕ врахувавши при цьому, що створювані батьком протягом тривалого часу ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ МАТЕРІ у вихованні та спілкуванні із сином руйнують його зв`язки зі своєю сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка відповідача за первісним позовом суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_4 , який через свій ранній вік починає все більше сприймати нову дружину батька як рідну матір.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 663/724/19 (провадження № 61-15273св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102561476
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
