☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 266/3917/19 (провадження № 61-19300св20):
📎 У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя.
📎 Позов мотивовано тим, що з травня 2009 року вони з ОСОБА_2 спільно мешкали по АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 26 липня 2014 року між ними було зареєстровано шлюб, який за рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2016 року розірвано.
📎Позивачка зазначала, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 ними було набуто наступне майно:
▪️ транспортний засіб SUBARU FORESTER, 2007 року, номерний знак НОМЕР_1;
▪️ транспортний засіб SUBARU IMPREZA, 2007 року, номерний знак НОМЕР_2 ;
▪️ контейнер 20 футовий;
▪️ обладнання для шиномонтажу (два верстати);
▪️ отримано у користування земельну ділянку для ведення господарської діяльності на ім`я відповідача та закуплено необхідне устаткування для обслуговування транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 ;
▪️ на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 побудовано великий гараж на два авто та двоповерховий будинок, в якому проведено якісний ремонт її рідним братом;
▪️ придбано телевізор марки SONY; холодильник WHIRLPOOL; вбудована електрошафа WHIRLPOOL; вбудована електрична варильна поверхня WHIRLPOOL; кухонні меблі; котел КСТ-16; меблі.
📎 Після розірвання шлюбу вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна.
📎 Позивачка також зазначала, що при поділі майна слід відступити від рівного розподілу часток, оскільки дитина проживає разом із нею і саме вона несе всі витрати на її утримання.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна подружжя, відмовлено.
📌 Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно було придбано (набуто) у період шлюбу з ОСОБА_2 , за їхні спільні кошти, а тому суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та безпідставними й задоволенню не підлягають.
📎 У грудні 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі №266/3917/19 (провадження № 61-19300св20):
📎 Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 07 вересня 2010 року Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.
📎 Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 13 жовтня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29 листопада 2003 року (а. с. 75).
📎 26 липня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 (а. с. 72).
📎 Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 01 вересня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26 липня 2014 року (а. с. 9).
📎 Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
📎 Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
📎 Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
📎 Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
📎 При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
📎 Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
📎 За приписами частини другої статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
📎 Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.
👩⚖️🇺🇦 Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, справа № 6-97цс11.
📎 У позові ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини першої статті 71, частини першої статті 74 СК України, просила вирішити питання про поділ майна, що на її думку, є об`єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 , набутого ними під час спільного проживання у період з травня 2009 року до 01 вересня 2016 року .
☝️🔥 Вирішуючи такі вимоги ОСОБА_1 , суди виходили із того, що з 29 листопада 2003 року до 13 жовтня 2011 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . З огляду на вищезазначені норми СК України, майно набуте у цей період (з 29 листопада 2003 року до 13 жовтня 2011 року) НЕ може бути предметом поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки воно було набуто у шлюбі останнього з ОСОБА_4 .
📎 Вирішуючи питання щодо поділу будинку по АДРЕСА_3 , право власності на 2/3 якого просила визнати позивачка, судом першої інстанції було направлено запит до Комунального комерційного підприємства «Міське бюро технічної інвентаризації- Маріупольська нерухомість» для надання інформації про право власності на цей будинок. З відповіді на цей запит стало відомо, що інвентарна справа на будинок АДРЕСА_3 не значиться, інформація про реєстрацію права власності на нього станом на 2003 рік відсутня (а. с. 110).
☝️🔥 Стосовно поділу ПОБУТОВОЇ ТЕХНІКИ та інших речей побутового вжитку, про поділ яких просила у своєму позові ОСОБА_1 , суди виходили із того, що позивачкою НЕ наведено їх вартості, часу придбання та їх індивідуальних ознак (моделі, марки, рік випуску), клопотань стосовно призначення судово-товарознавчої експертизи заявлено не було, а тому суди не могли вирішити питання щодо їх поділу.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі № 266/3917/19 (провадження № 61-19300св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96464967#
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
