☝️🇺🇦 Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
📎 Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
📎 Системний аналіз зазначених норм цивільного та сімейного законодавства у сукупності зумовлює висновок, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання (догляду), укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладений саме в інтересах сім`ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання (догляду) як набувач, виконував обов`язки за таким договором солідарно з набувачем.
📎 Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям підлягають застосуванню передусім норми СК України.
📎 За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором довічного утримання, що укладений під час перебування набувача у шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
📎 Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Зокрема, за частиною третьою статті 61 СК України довести, що хоча майно придбавалося у період шлюбу, в тому числі з використанням коштів сімейного бюджету, проте справжньою метою укладення договору довічного утримання були не інтереси сім`ї, а власні, особисті інтереси одного з подружжя, не пов`язані із сімейними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 185/3086/18
(провадження № 61-6060св19):
📎 У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири.
📎 Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем його матір ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя уклала з відповідачем договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
📎 Вказував на те, що зазначений договір був укладений в інтересах їх сім`ї, зобов`язання щодо утримання ОСОБА_4 за її життя несли як він, так і відповідач, а тому спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
📎 З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
📌 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно, яке перейшло до відповідача у власність відповідно до договору довічного утримання, належить їй на праві особистої власності та не може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з подальшим визначенням часток у праві спільної сумісної власності подружжя.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
📎 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
📎 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
📌 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , апеляційний суд, установивши, що спірна квартир придбана подружжям за час шлюбу, договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї, дійшов висновку, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, частки дружини та чоловіка в ній є рівними.
📎 У березні 2019 року ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
📎 Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що договір довічного утримання укладений в інтересах сім`ї. Договір довічного утримання укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , і саме ОСОБА_2 виконувала умови цього договору щодо утримання ОСОБА_4 , а тому спірне майно є особистою власністю ОСОБА_2.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі № 185/3086/18
(провадження № 61-6060св19):
🔥❗️ Установивши, що договір довічного утримання від 15 вересня 2005 року укладено ОСОБА_2 в ІНТЕРЕСАХ сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були її власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що вона самостійно несла матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції, застосувавши презумпцію спільності майна подружжя, обґрунтовано вважав, що майно, набуте відповідачем за договором довічного утримання, є СПІЛЬНОЮ СУМІСНОЮ ВЛАСНІСТЮ ПОДРУЖЖЯ, а тому підлягає поділу між ними в рівних частках.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , залишено без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 01 квітня 2021 року в справі № 185/3086/18 (провадження № 61-6060св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96006116
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
