☝️🇺🇦 Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
📎 Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
👩⚖️🇺🇦 Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
📎 Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
📎 У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 161/10975/15-ц (провадження № 61-38603св18):
📎 У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа — Садівниче товариство «Діброва» (далі — СТ «Діброва»), про поділ майна.
📎 На обгрунтування позовних вимог зазначала, що сторони з 02 лютого 1985 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року.
📎 У період шлюбу, орієнтовно 2002-2003 роки, вони з відповідачем набули у власність дачний будинок, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області (далі — Лищенська сільська рада). Будинок на час його придбання перебував у незадовільному стані, другий поверх використовувався для утримання домашньої худоби та птиці, його вартість становила 4 000,00 дол. США. У подальшому вони з відповідачем витратили близько 5000,00 дол. США та 2 700,00 євро на ремонт будинку та облаштування комунікацій (водопостачання, газопостачання).
📎 Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу, відповідач поселився у дачному будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Лищенської сільської ради, та не допускає її до помешкання, ОСОБА_1 з урахування уточнених позовних вимог, просила визнати його об`єктом спільної сумісної власності подружжята в порядку поділу майна визнати за нею право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані при будівництві садового (дачного) будинку з урахуванням водовідведення та газифікації.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
📌 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження придбання спірного будинку під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, а також не підтвердила факт належності на час вирішення справи спірного садового (дачного) будинку відповідачеві.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року залишено без змін.
📌 Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не довела, що спірний садовий (дачний) будинок побудований за спільні кошти подружжя під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а також не надала належних та допустимих доказів на підтвердження придбання будівельних матеріалів, оплату будівельних робіт у процесі будівництва (створення майна). Суд відхилив доводи позивача про незабезпечення судом першої інстанції проведення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої, зокрема було поставлено питання про те, які будівельні матеріали та яка їх кількість використана у процесі будівництва садового (дачного) будинку, яку дійсну вартість вони становлять, і яку дійсну ринкову вартість становить земельна ділянка і садовий будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не вказала вихідних даних для проведення такої експертизи, не надала необхідну технічну документацію для проведення експертизи, (будівельний паспорт, чеки, накладні технічний паспорт) і не ставила питання про її витребування, а з повідомлень експертів Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 лютого 2017 року та від 23 листопада 2017 року не вбачається хто саме з учасників справи не забезпечив доступ до об’єкта експертизи.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі № 198/1022/19
(провадження № 61-13256св20):
📎 Судами попередніх інстанцій установлено, що з 02 лютого 1985 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року.
📎 Рішенням Лищенської сільської ради від 17 серпня 2005 року № 28/8 «Про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок» передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,06 га для садівництва, що розташована у СТ «Діброва» на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області.
📎 13 червня 2006 року ОСОБА_2 на підставі рішення Лищенської сільської ради від 17 серпня 2005 року № 28/8 видано державний акт серії ВЛ № 085882 на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для садівництва, що розташована у СТ «Діброва» на території Лищенської сільської ради.
📎 Згідно з висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької районної державної адміністрації від 16 січня 2006 року на ділянці АДРЕСА_1 , знаходиться садовий будинок розміром 6,5х7,7.
📎 ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження придбання сторонами садового (дачного) будинку або будівельних матеріалів до цього будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Лищенської сільської ради, із зазначенням, які саме будівельні матеріали, інше рухоме майно (їх найменування) були використані у процесі будівництва (створення майна) садового (дачного) будинку.
📎 Установивши відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів набуття сторонами чи одним із подружжя садового (дачного) будинку (або будівельних матеріалів з яких складався недобудований будинок), що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Лищенської сільської ради, за спільні кошти подружжя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
☝️ Та обставина, що на момент безоплатної передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,06 га для садівництва, що розташована у СТ «Діброва» на території Лищенської сільської ради, на зазначеній земельній ділянці знаходився незавершений будівництвом садовий (дачний) будинок розміром 6,5х7,7 м, НЕ Є ДОСТАТНІМ та допустимим доказом придбання спірного садового (дачного) будинку у спільну сумісну власність подружжя. Аргументи заявника про протилежне грунтуються на припущеннях, тоді як відповідно до положень СК України, безоплатно передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Лищенської сільської ради від 17 серпня 2005 року № 28/8, земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0,06 га для садівництва, що розташована у СТ «Діброва» на території Лищенської сільської ради є особистою приватною власністю відповідача.
☝️🔥 Правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався.
📎 Так, відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
📎 Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.
☝️🔥 Таким чином, лише у період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, земельна ділянка набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
☝️🔥 Зазначене дає підстави для висновку, що позивач повинна була довести, що майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить другому з подружжя на праві особистої приватної власності, було придбано за рахунок спільних коштів подружжя, а тому воно має відмінній від земельної ділянки правовий статус.
📎 Необгрунтованими є і аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не сприяли ОСОБА_1 у забезпеченні доказів, зокрема у проведенні призначеної за її клопотанням судової будівельно-технічної експертизи, та не надали належної оцінки ухиленню відповідача від її проведення, оскільки як правильно зазначив апеляційний суд, позивач не підтвердила сам факт набуття у шлюбі за спільні кошти подружжя спірного майна, у тому числі придбання певних будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва/ремонту спірного садового (дачного) будинку (незавершене будівництво), розташованого на належній на праві власності ОСОБА_2 земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Лищенської сільської ради. Зазначені доводи заявника фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених ними обставин справи та переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 17 травня 2018 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 22 березня 2021 року в справі № 161/10975/15-ц
(провадження № 61-38603св18) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95708301
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
