☝🇺🇦 Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
📎 Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
📎 Статтею 524 ЦК України визначено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України — гривні, а в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
📎 Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
📎Частиною третьою статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
🔥❗ Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.
🔥❗ У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
🔥❗ Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
👩⚖️🇺🇦 Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18); від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 127/27222/16-ц (провадження № 61-12992 св 20):
📎 У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
📎 В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 12 000,00 Євро, завданої злочином майнової шкоди, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 21 червня 2013 еквівалентно 126 609,12 грн, та 15 000,00 грн завданої моральної шкоди.
📎 Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2014 року, вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2013 року у частині призначення покарання скасовано та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. У частині вирішення цивільного позову вирок залишено без змін.
📎 Вказував, що на виконання вироку він отримав виконавчий лист, який було направлено на виконання до районного відділу державної виконавчої служби, на час звернення до суду із вказаним позовом вирок у частині стягнення коштів не виконано. При цьому, на час вирішення цивільного позову у кримінальній справі та на момент звернення до суду з даним позовом курс Євро змінився, а тому йому завдані збитки.
📎 З урахуванням наведеного та зменшених позовних вимог, з метою уникнення подвійного стягнення, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 насвою користь збитки, завдані кримінальним правопорушенням, у розмірі 229 759,80 грн. (12 тисяч Євро*29,69 грн за мінусом присуджених вироком суду 126 609,12 грн).
👩⚖️🇺🇦 Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Жмудя О. О. від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229 759,80 грн майнової шкоди на відшкодування завданих злочином збитків. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 297,60 грн.
📌 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 вирок суду в частині цивільного позову не виконав, а тому згідно з положеннями статей 1166, 1177, 1192 ЦК України завдана ним шкода підлягає відшкодуванню у судовому порядку.
📎 У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2017 року.
👩⚖️🇺🇦 Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2017 року відмовлено.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
📌 Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спір між сторонами виник щодо неналежного примусового виконання вироку суду у частині вирішення цивільного позову, зокрема, незгоди позивача з отриманим від відповідача розміром присудженої суми майнової шкоди. При цьому виконавче провадження 27 січня 2020 року закінчено, а кошти у розмірі 141 606,12 грн було перераховано стягувачу на картковий рахунок в установі банку, про ща відповідач зазначив у заяві про перегляд заочного рішення суду.
📎 Суд апеляційної інстанції, врахувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), зазначив, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.
📎 Разом з цим, існує окремий порядок виконання судових рішень, а у разі незгоди сторони виконавчого провадження з рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця, вона має право звернутися до суду зі скаргою в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який повинен застосовуватися у разі порушення його прав, як стягувача у виконавчому провадженні.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ № 127/27222/16-ц (провадження № 61-12992 св 20):
📎 Висновок апеляційного суду щодо обрання позивачем невірного способу захисту, який повинен застосовуватися у разі порушення його прав, як стягувача у виконавчому провадженні, є неправильним з огляду на таке.
📎 Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
📎 Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
📎 Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
📎 Захист цивільних прав — це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
📎 Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
🔥❗ Отже, позивач міг пред`явити до суду як позов про стягнення «курсової різниці», так і оскаржити дії державного виконавця за неналежне виконання рішення суду.
📎 Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
📎 У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
📎 Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
📎 Заявляючи вимоги про стягнення курсової різниці, позивач просив стягнути її на підставі статті 22 ЦК України, як завдані злочинними діями відповідача збитки (а. с. 1-2). Правова й фактична підстави позову ним не змінювалися, змінювався лише розмір шкоди. Районний суд також вирішив спір на підставі деліктних правовідносин.
📎 Проте відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
📎 Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
📎 Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
📎 Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
📎 Позивач, як кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
🔥❗ При цьому, КУРСОВА РІЗНИЦЯ — різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
🔥❗ Разом з тим, «курсова різниця» жодним чином НЕ може бути ні збитками, ні упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
👩⚖️🇺🇦 Такий правовий висновок повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15, провадження № 14-79 цс 18.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 09 грудня 2020 року в справі № 127/27222/16-ц (провадження № 61-12992 св 20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93505135
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
