☝️ За правилами ЦК України (спадкове право) право на обов`язкову частку у спадщині є обмеженням свободи заповіту в інтересах певного кола спадкоємців першої черги.
📎 Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
📎 Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
📎 До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
📎 За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
📎 Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
☝️❗️ Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (ОБОВ’ЯЗКОВА ЧАСТКА).
📎 Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
📎 При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
📎 За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.
👩⚖️🇺🇦 Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text
🔥❗️ Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).
🔥❗️ Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати ВСІХ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.
🔥❗️ У зв`язку з цим доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що спадкоємцем може бути лише особа, яка є ЖИВОЮ на час відкриття спадщини, Є НЕВІРНИМ тлумаченням норм спадкового права. Вказане має значення для визначення права на обов`язкову частку, яке має особистий характер, а тому не може переходити в порядку спадкової трансмісії чи на підставі спадкування за правом представлення. ☝️ Проте це не стосується визначення кола спадкоємців за законом першої черги, яке обчислюється для визначення розміру обов`язкової частки в спадщині.
☝️ Таким чином, оскільки на день відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину спадкодавця ОСОБА_3 — ОСОБА_4 виповнилось 63 роки, який з 12 квітня 2011 року отримував пенсію за віком, що підтверджується довідкою № 1322, виданою Управлінням Пенсійного фонду України в Пулинському районі Житомирської області від 06 жовтня 2015 року, тому суд першої інстанції з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що ОСОБА_4 відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 відноситься до осіб, які в силу вимог частини першої статті 1241 ЦК України мають право на обов`язкову частку у спадщині.
При цьому при визначені розміру обов`язкової частки у спадщині, суд першої інстанції з висновком, якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказав, що на час відкриття спадщини був живий син померлої ОСОБА_3 — ОСОБА_4 та двоє онуків померлої — ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які спадкували б частку спадщини за правом представлення, яка б належала їх померлим батькам — ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якби вони були живими на час відкриття спадщини після смерті матері, тому розмір обов`язкової частки у спадщині становить 1/6 частини її частки, а саме 1/2 частини від тієї частки (від 1/3 частки), яку мав успадкувати батько ОСОБА_1 за законом за відсутності заповіту, а розмір частки відповідача за заповітом складає 5/6 частки.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі № 292/389/17 (провадження №61-19499 св 19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93119688
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
