☝️🇺🇦 Конституцією України передбачено захист права власності та захист права на житло.
☝️🇺🇦 Відповідно до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
📎 Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
📎 Вказані положення кореспондуються у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, у якій закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
📎 Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень.
☝️ Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
📌 Звертаючись до суду із позовом про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 посилався на те, що його колишня дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 , які зареєстровані в спірній квартирі, понад рік не проживають у квартирі, що відповідно до положень статті 405 ЦК України є підставою для втрати права їх користування цим житлом.
☝️🇺🇦 Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
🔥❗️ Аналіз статті 405 ЦК України дає підстави для висновку, що саме власник має право вимагати від осіб, які є членами його сім`ї та не є власниками цього житла, усунення порушення його прав шляхом визнання їх такими, що втратили право користування.
🔥❗️ Можливість визнання такими, що втратили право користування житлом ВЛАСНИКА/СПІВВЛАСНИКА законодавством НЕ передбачена та є виключною в силу наявних конституційних гарантів захисту права власності, його непорушності та збереження за власником.
📎 У справі, що переглядається, судами встановлено, що житлове приміщення АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
📎 Отже, встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласником вказаної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23 грудня 1994 року (а. с. 6).
📎 Частинами першою, другою статті 319 ЦК України (тут і надалі — в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
☝️🇺🇦 Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
📎 Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
☝️ Статтею 346 ЦК України врегульовані підстави припинення права власності, а саме:
🔹 відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності;
🔹 припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
🔹 знищення майна;
🔹 викуп пам`яток культурної спадщини;
🔹 примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
🔹 звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;
🔹 реквізиція;
🔹 конфіскація;
🔹 припинення юридичної особи чи смерті власника.
☝️❗️ Вирішуючи вимоги щодо наявності підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що відповідачі не втратила право власності на вказану квартиру в силу вимог статей 319, 321 ЦК України.
📎 Доказів, які б свідчили про припинення права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на належну їм частку в спірній квартирі в розумінні статей 346, 365 ЦК України не надано, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки положення частини другої статті 405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
👩⚖️🇺🇦 Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №647/1683/15-ц, від 11 вересня 2020 року у справі №511/1902/18, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.
📎 Крім того, суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що зазначене не позбавляє його права на звернення до суду за захистом його прав як співвласника житла у випадку дійсності порушення іншими співвласниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у спосіб, передбачений законом.
📎 Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі не є членами його сім`ї, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є подружжям та спільно не проживають із 2013-2014 років, не ґрунтуються на законі та є безпідставними, оскільки, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, спірна квартира є спільною сумісною власністю.
📎 Таким чином, зазначені позивачем обставини про те, що відповідачі були відсутні в квартирі за місцем реєстрації понад 1 рік, не свідчать про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від права власності на нерухоме майно та не є підставами для припинення права власності на нього.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року в справі № 214/368/19 (провадження №61-1116св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93119513
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
