Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, НЕ ДІЙШЛИ ЗГОДИ щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (див., зокрема постанову Великою Палатою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 01 березня 2023 року у справі №643/16285/20 (провадження № 61-530св23), та інших.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 (батько) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (матір) про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, ЗАДОВОЛЬНИВ частково позов ОСОБА_1 і визначив місце проживання малолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.
Верховний Суд ПОГОДЖУЄТЬСЯ з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків — це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 .
Надавши належну правову оцінку поданим сторонам доказам у їх сукупності, у тому числі й висновку судової психологічної експертизи від 25 червня 2021 року № 22844/20-61, суди зробили вірний висновок про те, що найкращим інтересам дитини відповідатиме його постійне проживання РАЗОМ ІЗ БАТЬКОМ, за місцем проживання якого створено всі необхідні умови для гармонійного розвитку дитини.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, безперервне проживання сина з батьком забезпечує його розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним.
При цьому суд першої інстанції, виконуючи вимоги статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини, заслухав думку дитини, який висловив своє бажання щодо проживання разом із батьком.
Верховний Суд погоджується з тим, що проживання сина з батьком відповідає його якнайкращим інтересам, оскільки батько сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків. При цьому судами враховано позитивну характеристику позивача, наявність у нього постійної роботи, сталого доходу.
Суди обґрунтовано звернули увагу й на те, що визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком не впливає на його взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20)).
При чому твердження заявника касаційної скарги про те, що вплив батька (позивача) та його рідних на дитину шляхом формування негативного образу матері впливає на її безпосередній емоційний контакт із дитиною, нічим не підтвердженні, мають характер припущення, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Разом із цим, Верховний Суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, Верховний Суд ураховує наявність ВИСНОВКУ органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про встановлення способу та порядку участі батьків у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , яким рекомендовано визначити місце проживання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком — ОСОБА_1 .
Таким чином, виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один із одним, висновки судів попередніх інстанцій про визначення місця проживання дитини разом із батьком є правильними, вони ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються матеріалами справи та спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку малолітньої дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
При цьому, те, що малолітня дитина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з березня 2022 року за межами України, у зв`язку із введенням на всій території України воєнного стану не є підставою для відмови у задоволенні позову одного з батьків про визначення місця проживання такої дитини.
Вказане відповідає правовому висновку, викладеному Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22), до розгляду якої й було зупинено касаційне провадження у даній справі, відповідно до якого: «Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Сама по собі обставина проживання дитини закордоном (незалежно від того чи вивезена дитина закордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після, враховуючи відсутність ініційованого провадження щодо вирішення питання про повернення дитини в Україну за правилами Гаазької конвенції 1980 року) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання…».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116606725
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 359/798/20 (провадження № 61-2546 св 23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704902#
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
