КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 344/1107/23:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 21 квітня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 березня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано, оскільки спільне життя з відповідачем не склалося через його негативну поведінку, складний характер, схильність до скоєння злочинів.
Зазначала, що за час їхнього недовгого спільного проживання відповідач негативно поводив себе у сім`ї, вчиняв конфлікти, не цікавився матеріальним забезпеченням сім`ї, не приділяв уваги дітям, мав поганий вплив на їхнє виховання, не цікавився фізичним та духовним розвитком дітей, не проявляв щодо синів батьківської турботи.
30 листопада 2020 року відповідач написав заяву про відмову від виконання батьківських обов`язків та матеріального утримання та виховання дітей, яка засвідчена приватним нотаріусом. В даній заяві зазначено, що він НЕ заперечує проти позбавлення його батьківських прав та просить суд про розгляд даної справи без його участі.
Від народження та до сьогоднішнього дня діти проживають з нею, знаходяться на її матеріальному забезпеченні.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 життям, розвитком, станом здоров`я і навчанням дітей не цікавиться та не проводить час разом з ними, не відвідує їх вдома, що свідчить про його ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей.
В судовому засіданні у суді першої інстанції 10 серпня 2023 року відповідач ЗАПЕРЕЧИВ проти позову та надав пояснення про те, що він має бажання виховувати власних дітей, зустрічається з дітьми таємно від позивачки за опосередкуванням і допомогою її батьків, оскільки остання чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зазначав, що заяву про позбавлення себе батьківських прав написав під тиском позивачки і для вивезення дітей за кордон, але не мав наміру погоджуватись на дійсне позбавлення себе батьківських прав і відмовляється від своєї заяви про надання згоди на позбавлення батьківських прав.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2023 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 листопада 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей. Покладено на службу у справах дітей (орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради) контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду у справі № 344/1107/23:
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, НЕ може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо його дітей.
З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоцільність позбавлення батька батьківських прав щодо малолітніх дітей, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Суди попередніх інстанцій надали оцінку наявній у матеріалах справи НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧЕНІЙ ЗАЯВІ відповідача від 30 листопада 2020 року про відмову від виконання батьківських обов`язків та матеріального утримання і виховання своїх дітей за відсутності належних та допустимих доказів ухилення батька від покладених на нього СК України обов`язків відносно дітей, НЕ може бути достатнім доказом для позбавлення його батьківських прав.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 18 квітня 2024 року в справі №344/1107/23 (провадження № 61-1243св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118519804
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
