У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 21 липня 2012 року до 05 травня 2017 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_3.Вказувала, що ще під час вагітності відповідач не проявляв турботи про неї, а після народження дитини бачив доньку один раз під час виписки з пологового будинку, та наступна і остання зустріч батька й доньки відбулась, коли дитині виповнився один рік.Відповідач повністю самоусунувся від підтримання будь-якого контакту з донькою, всі питання щодо її виховання вона вирішує самостійно, дитина проживає з нею та перебуває на її повному утриманні.Навесні 2017 року відповідач зустрівся з нею (позивачкою) та повідомив, що має намір поїхати з території України до Польщі на постійне місце проживання та працю.На підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2017 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Зазначала, що на теперішній час вона з донькою перебувають у Туреччині, проте на проживання їй необхідний ДОЗВІЛ БАТЬКА ДИТИНИ, щодо якого вона не має відомостей. Відповідач не бачив свою доньку 
ПОНАД 6 РОКІВ та не цікавиться нею, останні аліменти частково сплатив у 2021 році, через своїх знайомих вона дізналась, що дитина його не цікавить.Посилаючись на те, що після народження доньки відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, лише ДВІЧІ БАЧИВСЯ з власною донькою, сплачує аліменти періодично та лише у випадку необхідності перетину кордону, тягар утримання та виховання дитини одноосібно лежить на ній, а донька, у свою чергу, батька взагалі не пам`ятає, позивачка просила позов задовольнити.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ВІДМОВЛЕНО.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки, умисного невиконання ним своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми батьківським обов`язками.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року залишено без змін.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що понад 6 років відповідач узагалі не цікавиться життям доньки, не бере участь у її вихованні, матеріально не підтримує та навіть не виявляє бажання побачити дитину.
Окрім того, у зв`язку з військовою агресією рф проти України позивачка вимушена була, задля безпеки для життя та психологічного стану дитини, виїхати з території України до Турецької Республіки. Позивачка разом із дочкою опинилась у складному становищі, оскільки Управління міграційної служби провінції Анкара, у відповідь на заяву про отримання дозволу на проживання, просить надати згоду батька, у випадку не надання такої згоди, у задоволенні заяви буде відмовлено.
Також, дбаючи про належні умови для життя, навчання та розвитку дитини, позивачка подала документи на отримання тимчасового проживання у Канаді. Однак без наявності листа від біологічного батька, який не супроводжує дитину, вона не зможе отримати згоду на виїзд дитини до Канади.
Отже та обставина, що відповідач не спілкується ні з донькою, ні з матір`ю доньки, місце перебування його невідоме, унеможливлює отримання документів на проживання малолітньої дитини за кордоном і в подальшому може призвести до необхідної повернення в Україну, що, на теперішній час, становить загрозу для життя, здоров`я, розвитку та належного отримання освіти.
Тобто подальше життя, перебування та розвиток малолітньої ОСОБА_3 залежить від волі батька, який майже сім років не піклується про неї, не цікавиться її життям, не здійснює її виховання. Така байдужість батька до дитини безпосередньо шкодить інтересам дитини та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків суд не встановив і позивачка не довела.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких виняткових обставин у цій справі суди не встановили.
Верховний Суд ураховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на доньку, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає її інтересам.
Крім того, відповідач сплачує аліменти на утримання своєї доньки, що, у свою чергу, свідчить про те, що він намагається зберегти родинні зв`язки з нею. Наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підтвердженням його ухилення від виховання дитини і його винної поведінки, та не може бути само по собі підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Посилання заявниці в касаційній скарзі на неможливість отримання згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, з огляду на те, що їй невідоме його місце знаходження, НЕ є підставою для позбавлення батьківських прав.
Касаційну скаргу залишено без задоволення.Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 14 серпня 2024 року в справі № 357/10768/23 (провадження № 61-7829св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121075179#
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
