У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув її цивільний чоловік — ОСОБА_2 , з яким з грудня 2016 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільних дітей. За час спільного проживання вони не встигли офіційно оформити сімейні стосунки.
У зв`язку із зазначеним просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року та встановити факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також для отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданої заяви вбачається СПІР ПРО ПРАВО, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, що, в свою чергу, з урахуванням вимог частини четвертої статті 315 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Петришина А. М., залишено без задоволення.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив правильний висновок стосовно неможливості розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який може вирішуватись лише в порядку позовного провадження. Апеляційний суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУВизначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд. Зокрема, у пункті 5 частини першої цієї статті зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У частині другій статті 315 ЦПК вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини (пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5).
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, — залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.
В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув її цивільний чоловік — ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільних дітей. За час спільного проживання не встигли офіційно оформити сімейні стосунки.
У зв`язку із зазначеним просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року та встановити факт батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також для отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право суди попередніх інстанцій НЕ ВСТАНОВИЛИ, між ким саме існує спір про право. Отже, такі висновки судів є передчасними.
Крім того, суди не зазначили, хто є спадкоємцями у порядку, передбаченому нормами ЦК України, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на викладене уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення у якості підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження те, що остання подається, зокрема, з метою реалізації права на спадщину, не підтверджує наявність спору про право.
Схожого за своїм змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 127/3108/23 (провадження № 61-1391св24).
Доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа — передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 15 січня 2025 року в справі № 441/1215/24 (провадження № 61-13716св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124486971
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
