Під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд 
має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов`язок доведення НЕСПІВМІРНОСТІ витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
У справі, що переглядається, установлено, що відповідно до пункту 3додатку № 6 до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2020 року сторони узгодили згідно з пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2020 року розмір та порядок оплати, який за надання правничої допомоги клієнту у Верховному Суді під час розгляду цієї справи становить 58 000,00 грн.
Згідно з пунктом 6 додатку № 6 до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2020 року оплата за надання правничої допомоги здійснюється протягом 90 днів з дня винесення остаточного рішення Верховним Судом.
Відповідно до договору від 30 грудня 2022 року № 1 про внесення змін до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2020 року строк дії договору з 25 липня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Згідно з актом приймання-передання послуг від 03 січня 2025 року правнича допомога надана на загальну суму 58 000,00 грн.
Відповідно до акта приймання-передання послуг від 03 січня 2025 року Адвокатське об`єднання «Секелик та Партнери» надало ОСОБА_3 такі послуги:
— ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , формування позиції (20 лютого 2023 року);
— вивчення та аналіз судової практики, законодавства, необхідного для підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 (21 лютого 2023 року);
— підготовка відзиву (23 та 24 лютого 2023 року);
— формування, надсилання та подання нарочно до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 (27 лютого 2023 року);
— підготовка та подання через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (20 липня 2023 року);
— підготовка та подання нарочно до Верховного Суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи (05 жовтня 2023 року);
— ознайомлення з матеріалами справи (21 грудня 2023 року);
— ознайомлення з постановою Верховного Суду, повідомлення та надсилання клієнту (02 січня 2025 року);
— підготовка клопотання про відшкодування судових витрат (03 січня 2025 року).
Водночас заявлені витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.
Заявлені витрати в частині ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і законодавства, необхідного для підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 , підготовка та подання через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ КРИТЕРІЮ НЕМИНУЧОСТІ ВИТРАТ сторони у судовій справі, оскільки сам по собі аналіз ухвали про відкриття касаційного провадження, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу в електронному вигляді НЕ належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
У частині ПОДАННЯ АНАЛОГІЧНИХ КЛОПОТАНЬ у різний спосіб, то це не є необхідними процесуальними діями сторони, і не можуть характеризуватися неминучістю та розумністю.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що саме лише ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОКУМЕНТОМ У СПРАВІ, яке не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат.
Верховний Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Водночас колегія суддів погоджується, що сторона ОСОБА_3 підготувала та подала відзив на касаційну скаргу, клопотання про ухвалення додаткового рішення, що відповідають критеріям дійсності та потрібності.
З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), Верховний Суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
З повним текстом постанови (додаткова) Верховного Суду від 23 січня 2025 року в справі № 369/849/18 (провадження №61-1167св23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124662779
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
