Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності — це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. У разі ПРОДАЖУ ЧАСТКИ у праві спільної часткової власності співвласник-продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про намір продати свою частку (частина друга статті 362 ЦК України). Такий обов`язок співвласника у разі безоплатного відчуження його частки у спільному майні чинним законодавством не передбачений.
Встановлено, що квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності, тому ЗГОДА ОСОБА_1 на розпорядження ОСОБА_3 своєю часткою у спільній частковій власності при укладенні договору ДАРУВАННЯ 
НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ, оскільки право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі. Відповідна судова практика є усталеною.
Положення про переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, стосується лише договору купівлі-продажу майна. Отже, на договір дарування положення статті 362 ЦК НЕ поширюються.
Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19, підстав для відступу якої колегія суддів не вбачає.
За викладених обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що права ОСОБА_1 як співвласника вказаної квартири відчуженням ОСОБА_3 за договором дарування належної йому частки, порушені не були, зміст та обсяг прав та інтересів позивача не залежить від того хто є співвласником іншої частки квартири.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 5 березня 2025 року в справі № 757/14257/19-ц (провадження № 61-13057св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125673334
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
