☝🇺🇦 Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
📎 За змістом пункту 5 частини першої статті 3 «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
📎 Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
📎 Постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
📎 Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
📎 Отже, Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
🔥❗ Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку АДМІНІСТРАТИВНОГО судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 295/6656/14-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17, від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17).
📎 Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що скарга ПП ПБТІ «Інвентаризатор» в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
📎 Посилання заявника на приписи статті 447 ЦПК України як на підставу для розгляду скарги в цій частині у порядку цивільного судочинства зводяться до неправильного тлумачення норм права.
📎 Оскільки провадження у справі в наведеній частині обґрунтовано закрито, то колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку відповідним доводам касаційної скарги щодо незаконності постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 554/3186/16-ц (провадження № 61-10423св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99786275
З повагою адвокат Кулик Ю.В.