☝🇺🇦 Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
📎 Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
📎 Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.
📎 Так, відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
👩⚖️🇺🇦 Правові висновки про особливості набуття права власності на майно у такий спосіб, як набувальна давність, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
☝❗ Виникнення права власності за набувальною давністю ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:
🔹 наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
🔹 законність об`єкта володіння;
🔹 добросовісність заволодіння чужим майном;
🔹 відкритість володіння;
🔹 безперервність володіння;
🔹 сплив установлених строків володіння;
🔹 відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
📎 Набуття права власності за набувальною давністю є можливим лише за наявності усіх вказаних умов.
📎 Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
📎 За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18).
📎 Зазначені вище висновки узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
📎 Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі зазначали, що не можуть набути спірну квартиру у власність шляхом здійснення її приватизації. Оскільки вони добросовісно, відкрито та безперервно володіють спірною квартирою більше десяти років, оформити за собою право власності у інший спосіб, ніж той, що передбачений статтею 344 ЦК України, не мають можливості, вважали, що порушене, на їхню думку право, підлягає захисту.
🔥❗ Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій врахували, що позивачі отримали спірну квартиру у користування на підставі ордера від титульного володільця — «ПОКВПТГ «Полтавтеплоенерго», тобто є її наймачами, а єдиним правом, яким вони наділені, право користування цією квартирою.
🔥❗ Зазначене УНЕМОЖЛИВЛЮЄ застосування до спірних правовідносин положень статті 344 ЦК України, оскільки позов про визнання права власності з підстав, визначених у цій статті, не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником майна.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 14 червня 2021 року в справі № 554/5966/18 (провадження № 61-3012св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628455
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
