☝️ У якості правової підстави недійсності оспорюваного у цій справі договору дарування позивач посилався на його укладення під час дії, вжитої судом заборони — арешту, накладеного ухвалою суду на житловий будинок, відчужений за цим договором.
📎 Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
📎 Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
📎 Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.
📎 Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
📎 Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
📎 Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статті153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 цього ж Кодексу забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
📎 Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
📎 Забезпечення позову по суті — це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
📎 Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
🔥❗ Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження НЕ були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», НЕ може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було ВІДОМО.
🔥❗ Отже, правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було ВІДОМО.
👩⚖️🇺🇦 Такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17.
📎 У справі, яка переглядається, установлено, що ухвала Сокальського районного суду Львівської області від 18 вересня 2017 року НЕ була направлена на виконання до державного реєстру, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відповідний запис про дію такого обтяження — арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , на час укладання оспорюваного правочину щодо дарування цього нерухомого майна не був зареєстрований.
🔥❗ Таким чином, за умови, якщо встановлені ухвалою суду про забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», НЕ може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатись нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати ВІДПОВІДАЧУ було ВІДОМО.
🔥❗ Отже, суду необхідно довести обставини про факт ОБІЗНАНОСТІ відповідача про встановлену ухвалою суду заборону вчиняти певні дії щодо відчуження майна або його арешт.
📎 У справі, яка переглядається, суди на підставі належної оцінки поданих сторонами доказів, встановили, що відповідач на час укладення оспорюваного договору дарування достеменно не знала, що належний їй житловий будинок, який був предметом цього договору, перебував під забороною на відчуження та арештом за ухвалою суду від 18 вересня 2017 року. Будь-яких доказів на підтвердження обізнаності відповідача про вжиті судом заходи забезпечення та арешт до оформлення договору дарування позивачем не надано, в тому числі не доведено належними доказами участь ОСОБА_2 у розгляді справі №454/2366/17, до та після постановлення ухвали про арешт належного їй на праві власності майна, факт отримання нею судових повісток про виклик у судові засідання за цей період по вказаній справі чи отримання копії ухвали про арешт майна тощо.
📎 Установивши, що під час укладення договору дарування ОСОБА_2 не була обізнана про наявність ухвали суду про накладення арешту на житловий будинок, який став предметом дарування, і таких обставин позивач не спростувала і зворотного не довела, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання вказаного правочину недійсним, з тих підстав, з якими позивач пов`язує його недійсність.
👩⚖️🇺🇦 Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 484/3246/16-ц (провадження № 61-17496св18), у якій вирішувався близький за характером спірних правовідносин спір.
📎 Посилання касаційної скарги, що дії ОСОБА_2 свідчать про те, що вона була обізнана про наявність ухвали суду про накладення арешту на будинок є припущенням і позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а в силу положень частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в справі №454/3657/18 (провадження №61-569св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96501670
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
