☝️🇺🇦 Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
📎 Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
📎 Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
📎 Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
📎 Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
📎 Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
📎 Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
📎 За змістом зазначених норм матеріального права користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником у будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
📎 Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
📎 За змістом статті 391 ЦК України власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
📎 Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи, на підставі заяви особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 639/7410/18
(провадження № 61-14505св20):
📎 У грудні 2018 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі — АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі — АТ «Альфа-Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання особи такою, що втратила право користування.
📎 Позовна заява АТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що 21 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав з банком договір кредиту № 837/18-27/36/8-262. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 837/19-27/36/8-143 від 21 травня 2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
📎 Стаття 4 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
📎 У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, зокрема, неповерненням кредиту, несплатою процентів та комісій за користування кредитом, банк у позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами іпотечного договору та Законом України «Про іпотеку».
☝️ 12 квітня 2018 року банк набув у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
📎 09 жовтня 2018 року позивачем, як законним власником, була здійснена спроба потрапити у власне майно, однак, було виявлено, що у ньому незаконно проживають відповідачі, які чинять фізичні перешкоди в доступі та користуванні майном.
📎 Внаслідок незаконних дій відповідачів позивач позбавлений можливості користуватись своїм майном.
📎 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми статей 3, 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391 ЦК України, на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 та роз`яснення, викладені у абзаці 2 пункту 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», в якому міститься висновок, що власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України).
📎 Посилаючись на зазначені обставини АТ «Укрсоцбанк» просило суд усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу АТ «Укрсоцбанк» до цього майна; визнати відповідачів такими, що втратили право користування вказаною квартирою.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 червня 2020 року АТ «Альфа-Банк» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
📌 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проте позивачем не доведено наявність передбачених ЖК УРСР підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Також не доведено позивачем належними доказами і факт чинення відповідачами перешкод у здійсненні позивачем права користування нерухомим майном за його призначенням.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
📌 Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
📌 При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк», оскільки їх задоволення призведе до втручання у право відповідачів на повагу до їхнього житла, що не відповідає нагальній суспільній необхідності, та не є пропорційним із переслідуваною законною метою.
📌 Задоволення вимог банку про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом буде мати наслідком виселення останніх із спірної квартири.
📌 Матеріали справи не містять доказів, що квартира АДРЕСА_1 є не єдиним можливим місцем їх проживання, отже внаслідок задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом відповідачі можуть стати безхатченками.
📎 У жовтні 2020 року АТ «Альфа-Банк» подало касаційну скаргу.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі № 639/7410/18
(провадження № 61-14505св20):
📎 Звертаючись до суду, позивач просив усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом надання постійного безперешкодного доступу та визнання відповідачів такими, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених статтями 316, 317, 319, 321, 328, 383, 391 ЦК України.
📎 Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
📎 Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
📎 Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
📎 Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
👩⚖️🇺🇦 Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
📎 Верховний Суд зауважує, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
☝️ У справі, що переглядається, суди встановили, що спірна квартира не була придбана за кредитні кошти і належала іпотекодавцям.
📎 Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
📎 Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».
📎 Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
☝️ У справі, що розглядається, банк як новий власник, який набув право власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередні співвласники, які втратили право власності на житло, відмовляються виселятися з нього.
📎 Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, в частині першій якої передбачені підстави виселення.
👩⚖️🇺🇦 Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18), у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц (провадження № 61-16347св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 713/1547/17 (провадження № 61-1041св18), від 22 липня 2020 року у справі № 219/4394/16-ц (провадження № 61-8593св18).
☝️🔥 Таким чином, встановивши, що позивач набув право власності на спірну квартиру у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», тому й питання про втрату права на користування житлом його колишніх власників має вирішуватися відповідно до цього Закону.
☝️🔥 Виселення особи з житла у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватись із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 ЖК УРСР.
📎 Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
📎 Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
👩⚖️🇺🇦 Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1484цс15).
📎 Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
☝️🔥 Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
☝️🔥 Отже, за змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
📎 Іпотекодержатель, а нині новий власник спірного житлового приміщення, мав об`єктивну можливість знати про наявність прав відповідачів на користування спірною квартирою і при набутті права власності мав усвідомлювати, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання у квартирі.
👩⚖️🇺🇦 Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19).
📎 За таких обставин, місцевий суд, хоч і не в повній мірі врахував вищевикладені норми права та правові позиції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених банком позовних вимог.
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» — залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 23 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року — залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 639/7410/18 (провадження №61-14505св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95532963
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
