Згідно з частиною першою статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу ІСТОТНО ЗБІЛЬШИЛОСЯ У СВОЇЙ ВАРТОСТІ внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначеними нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів:
1) істотність збільшення вартості майна;
2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як ТРУДОВІ ЗАТРАТИ необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
ГРОШОВІ ЗАТРАТИ передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
ІСТОТНІСТЬ має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи в остаточному об`єкті.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом ПОРІВНЯННЯ вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, РОЗЧИНЯЄТЬСЯ, НІВЕЛЮЄТЬСЯ, ВСТРАЧАЄТЬСЯ чи стає настільки НЕСУТТЄВИМ, МАЛОЗНАЧНИМ у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився за час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
ПОТОЧНИЙ РЕМОНТ ЖИТЛА, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя — не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний зі спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, НЕ повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92270721
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 495/11680/18
(провадження № 61-5314св23):
28 жовтня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Білгород-Дністровського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 2003 року, актовий запис № 373 (а. с. 8 том 1).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2003 року № 1642111, який міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 01 серпня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Чухрай Т. Ю.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 жовтня 2019 року № 09/05 ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 року по теперішній час збільшилась на 537 268 грн.
Збільшення ринкової вартості житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 року по теперішній час сталося за рахунок ремонтно-будівельних робіт по здійсненню невід`ємних поліпшень, які призвели до поліпшення об`ємно-планувальних показників та поліпшення фізичного (технічного) стану житлового будинку.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, наданим на підтвердження здійснення позивачем спільно із ОСОБА_2 поліпшень спірного будинку та з огляду на те, що зазначені позивачем поліпшення вплинули на істотне збільшення будинку у своїй вартості (вартість будинку зросла з 265 788 грн до 803 056 грн), що підтверджується експертним висновком та матеріалами справи, колегія суддів вважає, що суди дійшли загалом обґрунтованого висновку про НАЯВНІСТЬ правових підстав для визнання такого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі положень статті 62 СК України.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі № 495/11680/18 (провадження № 61-5314св23) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115773500
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
