У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 за цією самою адресою, яку придбав 10 грудня 2020 року. Попередній власник зазначеної квартири здійснив будівельні роботи з РЕКОНСТРУКЦІЇ КВАРТИРИ ШЛЯХОМ ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ КОРИДОРУ ЗА РАХУНОК ПРИЄДНАННЯ ПРИМІЩЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ розміром 1,25 м х 1,42 м, чим створив йому значні перешкоди у користуванні його квартирою, які полягають у неможливості в повному обсязі відчиняти вхідні двері у квартиру та заносити до неї великогабаритні речі.
Вказував на те, що будівельні роботи були проведені без проектної документації та дозволу на проведення будівельних робіт. Він звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради для проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, після чого було складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з терміном на його виконання.
Зазначав, що добудованау тамбурі стіна створює йому перешкоди у користуванні майном.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самовільно добудованої стіни у тамбурі.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року у складі судді Дяченко В. Г. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом демонтування за власний рахунок самовільно добудованої стіни у коридорі загального користування/тамбурі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів порушення відповідачем його прав щодо користування приміщенням загального користування у багатоквартирному будинку, а саме самочинно побудованою стіною у загальному коридорі.
Суд застосував, зокрема, статтю 391 ЦК України до нинішнього власника квартири АДРЕСА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 не вчиняв неправомірних дій, тобто не зводив стіни чи інших перегородок у загальному коридорі, оскільки придбав квартиру АДРЕСА_2 із вже існуючими міжтамбурними дверима. При цьому ОСОБА_2 не перешкоджав позивачу знести (демонтувати) самовільно збудовану стіну у тамбурі.
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, вказуючи на те, що ОСОБА_2 не вчиняв неправомірних дій, тобто не зводив стіни чи інших перегородок в загальному коридорі, оскільки придбав квартиру АДРЕСА_2 із вже існуючими міжтамбурними дверима, не врахував, що новий власник набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому ОСОБА_2 є належним відповідачем за заявленими вимогами.
Посилання апеляційного суду на те, що добудована стіна в коридорі загального користування / тамбурі до певного періоду не створювала позивачу жодних перешкод, не відповідає дійсності. Попередній власник квартири АДРЕСА_2 здійснив будівельні роботи з реконструкції квартири шляхом збільшення приміщення коридору за рахунок приєднання приміщення загального користування розміром 1,25 м х 1,42 м, чим 
самовільно одноосібно захопив частину коридору загального користування / тамбуру та створив позивачу значні перешкоди, а саме: у користуванні позивачем коридором загального користування / тамбуром, а також створив перешкоди у користуванні позивачем власною квартирою, які полягають у неможливості в повному обсязі відчиняти вхідні двері в квартиру та заносити до останньої великогабаритні речі (під час відкриття обох вхідних дверей можливо вдарити когось). Крім цього, наявність добудованої стіни в коридорі загального користування / тамбурі ускладнює йому продаж належної йому квартири.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та статтю 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку — це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з частинами першою-другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
У постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18, від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 року у справі № 906/1169/17, від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17 зроблено висновок, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
У справі, яка переглядається, установлено, що власник квартири АДРЕСА_2 зайняв частину коридору загального користування (вхід у квартиру) за рахунок приєднання приміщення загального користування розмірами 1,25 м х 1,42 м (коридору загального користування другого поверху).
Матеріали справи не містять дозвільних документів на зайняття частини коридору загального користування (вхід у квартиру АДРЕСА_2 ), а також доказів того, що таке зайняття відбулося за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу як співвласнику будинку чиняться перешкоди шляхом самовільного зайняття відповідачем частини коридору загального користування, оскільки фактичне зменшення відповідачем площі місць загального користування обмежує його як співвласника багатоквартирного будинку у можливості користування спільним майном.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції з тих підстав, щовідповідач не вчиняв неправомірних дій, тобто не зводив стіни чи інших перегородок у загальному коридорі, оскільки придбав квартиру АДРЕСА_2 з вже існуючими міжтамбурними дверима, не врахував, що новий власник набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Зазначені роз`яснення надані судам у пунктах 33, 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 915/1439/21 (пункти 43, 53). Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20).
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року скасовано, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року залишено в силі.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року в справі № 523/6665/22 (провадження № 61-10349св24) можна ознайомитися за посиланням: 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125063412
З повагою, адвокат Кулик Ю.В.
