☝ Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі — СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
🔥❗️ Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови ВИННОЇ поведінки батьків, СВІДОМОГО нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
☑ не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
☑ не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
☑ не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
☑ не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
☑ не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
☑ не створюють умов для отримання нею освіти.
📎 Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
🔥❗️ Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
📎 Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
👩⚖️🇺🇦 Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, на яку посилається заявник.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 320/5094/19
(провадження № 61-7357св21):
📎 У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, — орган опіки та піклування Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, про позбавлення батьківських прав.
📎 Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 16 січня 2009 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 вересня 2018 року у справі № 320/3430/18 шлюб між сторонами було розірвано, а ОСОБА_3 залишилась проживати з позивачем.
📎 Зазначав, що відповідач не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Не сплачує кошти на її утримання, не цікавиться за які кошти утримується дитина, не цікавиться станом здоров`я дитини, не піклується про неї, про її фізичний і духовний розвиток, навчання, життя, зокрема не забезпечує необхідного.
📎 З моменту розірвання шлюбу по цей час мати не виявляє бажання спілкуватись з дочкою.
📎 При цьому, ОСОБА_3 боїться власну матір, яка її ображала, залякувала, нецензурно лаялась при дитині. Крім того, відповідач регулярно вчиняє насильство в сім`ї, погрожуючи, шантажуючи позивача та дітей, а також кидаючись на дитину з кулаками. З цього приводу він звернувся до прокуратури та відділу поліції, у відповідь на його заяви Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області було зареєстроване кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі — КК України).
📎 Посилаючись на викладене, позивач просив суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини — дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
👩⚖️🇺🇦 Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, у складі судді Фоміна В. А., від 23 березня 2020 року позов задоволено, позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .
📌 Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що відповідач систематично і навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків протягом тривалого часу: не виявляє інтересу до існування своєї дитини, не спілкується з дитиною у обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не цікавиться долею дитини, матеріальної допомоги не надає, про її фізичний, духовний та розумовий розвиток не піклується.
👩⚖️🇺🇦 Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
📌 Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що проживання матері в іншому місті та наявність у неї малолітньої дитини, не може свідчити про злісне ухилення від участі у вихованні іншої дитини, оскільки це об`єктивно ускладнює спілкування та участь у вихованні ОСОБА_3 . При цьому, відповідач бажає спілкуватись з дочкою, піклуватися про неї, брати участь у вихованні та утриманні в міру своїх можливостей, які наразі обмежені неприязними відносинами з батьком дитини та наявністю малолітньої дитини.
📌 Апеляційним судом також враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а у висновку органу опіки та піклування, не наведено переконливих мотивів щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду у справі № 320/5094/19
(провадження № 61-7357св21):
📎 13 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією статті 126-1 КК України, кримінальне провадження № 12019080140000446.
📎 Зазначені відомості внесені на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що протягом невизначеного часу ОСОБА_2 систематично вчиняла фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_1 .
📎 У межах вказаного кримінального провадження наразі проводяться слідчі дії з метою повного та неупередженого розслідування, для підтвердження або спростування причетності ОСОБА_2 до правопорушення.
🔥❗️ Процесуальна поведінка ОСОБА_2 , а саме подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги та відзиву на касаційну скаргу свідчить про те, що вона не визнає позов, бажає зберегти зв`язок із дитиною, а справа має для неї важливе значення.
🔥❗️ Сам по собі факт реєстрації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019080140000446 не є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
🔥❗️ При цьому, Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
📎 Також Верховний Суд звертає увагу, що у листах органів місцевого самоврядування № 329 від 04 березня 2019 року, №П-096 від 11 березня 2019 року, які позивач долучив до позовної заяви, звернуто увагу на рекомендації психолога забезпечити дитині почуття безпеки зі сторони обох батьків, сприяти позитивному образу матері дівчинки, шляхом налагодження спілкування та дотримання психологічної безпеки в житті доньки.
📎 У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
📎 Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
📎 У розглядуваній справі апеляційний суд обґрунтовано не погодився з висновком органу опіки та піклування № 01-24/1256 від 27 грудня 2019 року, звернувши увагу на те, що він не містить переконливих висновків щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав.
📎 При цьому, орган опіки та піклування, пославшись на повідомлення ОСОБА_1 про насильство в родині, не вказав чи підтверджено факт такого насильства; не врахував, що згідно рішення про розірвання шлюбу від 18 вересня 2018 року, подружні відносини між сторонами припинені з січня 2018 року; не визначився з якого саме періоду ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дочки та з яких причин (свідоме нехтування батьківськими обов`язками, наявність перешкод з боку іншого з батьків, наявність дитини віком до 1 року, проживання в іншому населеному пункті тощо).
🔥❗️ З приводу доводів касаційної скарги про необхідність врахування думки дитини, колегія суддів звертає увагу, що хоч думка дитина у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214614
З повагою — адвокат Кулик Ю.В.
