☝️🇺🇦 Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
📎 За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах — обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
📎 Відповідно до частини другою статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
📎 Згідно з частинами четвертою, п’ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
📎 Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
📎 Отже, вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону.
📎 Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
🔥❗ Сам по собі факт ВІДСУТНОСТІ обов’язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину, НЕ є безумовною підставою для визнання його недійсним.
👩⚖️🇺🇦 Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12 (провадження № 61-6301св18), та постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №201/3817/18 (провадження 61-22364св19).
📎 Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що оскаржувані договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку вчинені з порушенням вимог частини п`ятої та шостої статті 203 ЦК України, суперечать інтересам неповнолітньої дитини, а тому їх слід визнати недійсними.
🔥❗ Надаючи оцінку цим доводам позивача, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів та установлених обставин щодо місця реєстрації дитини позивача, дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності порушення прав малолітньої особи укладенням спірних правочинів, а також порушення гарантії збереження права дитини на житло, оскільки ОСОБА_4 , 2005 року народження, не є власником спірного будинку, який поряд із цим ніколи не був її зареєстрованим місцем проживання.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 727/1556/19 (провадження № 61-10149св21) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99714105
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
