☝ Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
📎 Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
📎 Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
📎 За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
📎 Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
📎 Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
📎 За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
📎 Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
📎 Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
🔥❗️ Встановивши, що позивач є ДОЧКОЮ померлого, а тому незалежно від наявності заповіту на її ім`я, вона, у випадку, якщо бажала би прийняти спадщину, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у цій справі підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини.
🔥❗️ У випадку якби позивач не була спадкоємцем першої черги вона дійсно б не мала підстави звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку.
📎 Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).
🔥❗️ У цій справі суди встановивши обставини справи, дійшли висновку, що незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємиця ПЕРШОЇ ЧЕРГИ за законом шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса у встановлений 6-місячний строк. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була. Обставини, на які посилалася позивач, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
📎 Безпідставними є доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17.
📎 У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, викладено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Суд у цій справі виходив з того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту, складеного на його користь, дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України. Такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
📎 У цій справі встановлені обставини спадкування позивача після смерті його двоюрідного брата, отже, спадкування спадкоємцем п`ятої черги за законом.
📎 У справі, яка переглядається, правовідносини виникли у зв`язку із спадкуванням позивачем, яка є спадкоємицем першої черги після сметрі батька.
📎 Отже правовідносини у справі № 565/1145/17 та у справі, яка переглядається, не є подібними, тому суд обгрунтовано не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у справі № 565/1145/17.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 671/308/20 (провадження № 61-16392св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98000268
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
