☝️🇺🇦 Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.
📎 Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
📎 Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак спірні правовідносини, що пов`язані із питаннями саме відкриття та прийняття спадщини після смерті такої особи на той час були врегульовані нормами ЦК УРСР у редакції 1963 року.
📎 За правилами статей 529-530 ЦК УРСР при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, подружжя та батьки померлого.
📎 Статтею 535 ЦК УРСР передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
📎 Статтею 561 ЦК УРСР було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
📎 Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини.
☝️ Згідно статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
📎 Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
📎 Особи, які мали право на обов’язкову частку в спадщині на підставі статті 535 ЦК УРСР, у тому числі й малолітні діти спадкодавця, проте не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК УРСР), мали право звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (стаття 550 ЦК УРСР).
📎 Згідно зі статтею 553 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
📎 Відповідно до частини першої статті 554 ЦК УРСР у разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
📎 Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов’язком спадкоємця.
📎 Відповідно до статті 14 ЦК Української РСР за неповнолітніх, які не досягли п’ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.
📎 Мати позивачки, як законний представник своєї малолітньої на той час дитини ОСОБА_1 , якій на той час було 10 років, до нотаріусу з заявою про прийняття спадщини НЕ зверталась, а також НЕ вступила в управління або володіння спадковим майном, тобто нею не було виконано вказаного законодавчо встановленого обов`язку, та не здійснено передбачених на той час чинним законодавством дій, що свідчать про прийняття спадщини.
🔥❗️ Нормами ЦК УРСР не передбачено автоматичного прийняття спадщини неповнолітньою особою.
🔥❗️ До нотаріуса з заявою про видачу спадщини позивачка звернулась лише 05 серпня 2016 року, з даною позовною заявою позивач звернулась — 19 грудня 2016 року (у віці 23 роки), тобто як з пропуском шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця, так і зі спливом шести місяців після набуття нею повноліття (більше 5 років).
🔥❗️ Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, мала право на спадкування за законом, але стосовно неї як малолітньої, а в наступному і нею самою у повнолітньому віці, не було здійснено дій щодо виконання вимог статті 549 ЦК УРСР, відтак остання не прийняла спадщину.
📎 Частиною першою статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
📎 Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.
📎 Аналогічна норма міститься у статті 1272 ЦК України.
📎 Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
📎 Правила вищезазначених статей можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнанні судом поважними.
☝️ Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як:
🔹 юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
🔹 необізнаність особи про наявність спадкового майна;
🔹 тимчасова непрацездатність;
🔹 встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини;
🔹 невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
🔹 відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
☝️ Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема:
🔹 тривала хвороба спадкоємця;
🔹 складні умови праці, які пов’язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними;
🔹 перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
🔹 відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини;
🔹 необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
🔥❗️ Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що НЕПОВНОЛІТНІЙ ВІК позивачки та нездійснення її матір`ю встановлених законодавством обов`язків щодо прийняття спадщини після смерті батька Єповажними причинами, щодо пропуску строку прийняття спадщини позивачкою ДО ЇЇ ПОВНОЛІТТЯ, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9.
📎 Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що зазначені позивачкою причини пропуску строку прийняття спадщини після досягнення нею повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), а саме: що про факт наявності спадкового майна після смерті батька позивачці стало відомо в серпні 2016 року при оформленні спадщини після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та те що на момент повноліття вона не знала діючого законодавства, та не знала, що її права порушені, думала, що спадщина до неї переходить автоматично, як до неповнолітньої, відповідно до норм ЦК, які були чинні коли вона досягла повноліття, не можуть бути визнані поважними.
📎 Досягнувши 14 березня 2011 року повноліття, позивачка набула право на звернення із заявою про прийняття спадщини. Однак, з такою заявою позивачка звернулася лише 05 серпня 2016 року, а в суд за захистом своїх прав — лише 19 грудня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.
🔥❗️ Доводи касаційної скарги про те, що на момент повноліття в 2011 році вона не могла звернутися до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, оскільки не могла і не знала, що до 01 січня 2004 року діяли норми ЦК УРСР, які не передбачали прийняття малолітніми спадщини автоматично, та не знала про наявність спадкового майна, а дізналася про це лише в 2016 році, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки така необізнаність НЕ є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереробними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
📎 Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди, враховавши, що після досягнення повноліття та набуття повної цивільної дієздатності у 2011 році, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та згодом з позовом до суду про продовження строку для прийняття спадщини лише у 2016 році, зазначивши при цьому причинами пропуску такого строку лише її неповнолітній вік на час відкриття спадщини та відсутність відомостей про спадкове майно, та не можливість знати законодавства яке було чинне до досягнення нею повноліття, та прийнявши до уваги відсутність інших доводів пропуску такого строку, правильно вказали про те, що наведені позивачкою причини не є об’єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані поважними для продовження строку для прийняття спадщини. Заявник не надала суду доказів того, що у період з 14 березня 2011 року по грудень 2016 року вона мала об’єктивні та непереборні перешкоди у прийнятті спадщини.
📎 Отже, позивачкою не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк. Інші вимоги позивачки є похідними вимогами від вимоги про продовження строку для прийняття спадщини, які також не підлягають задоволенню.
👩⚖️🇺🇦 Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 358/1647/18.
👩⚖️🇺🇦 Посилання в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі№ 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, та на висновки Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки у цих справах встановленні інші фактичні обставини справи.
📎 Так у справах № 681/203/17-ц, 761/42165/17-ц встановлено, що спадкодавці склали заповіт на ім`я позивачів, а пропущений позивачами строк для подання заяви про прийняття спадщини був незначним, а саме 11 та 3 дні.
📎 У справах № 565/1145/17-ц, № 6-1320цс17, 6-496цс17 також спадкодавцями було складено заповіти на ім`я позивачів, які не знали про його існування, а нотаріуси їх не повідомили. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
📎 Доводи касаційної скарги про право на отримання дитиною спадщини після смерті батька з посиланням на статтю 17 Закону України «Про охорону дитинства» не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до вказаних положень цього закону дитина має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті. Судами не заперечується право позивачки на спадщину після смерті батька, але суди дійшли висновку, що не було дотримано вимог закону для отримання свідоцтва про право на спадщину.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 16 квітня 2021 року в справі № 185/10173/16 (провадження № 61-6398св20) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/96464673
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
