За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частини першої-другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
СПІЛЬНИМ МАЙНОМ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку — приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення.
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 127/33179/19
(провадження № 61-16450св20):
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа — Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бортняка-5» (далі — ОСББ «Бортняка-5»), про усунення перешкод в користуванні місцем загального користування.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири № 98 по АДРЕСА_1 , а власником сусідньої квартири № 97 є відповідач. Обидві квартири знаходяться на п`ятому поверсі багатоквартирного житлового будинку, який перебуває в оперативному управлінні ОСББ «Бортняка-5».
ОСОБА_2 САМОВІЛЬНО ЗАХОПИВ місце загального користування — частину сходової клітини, переобладнавши його в підсобне приміщення — ТАМБУР, приєднав його до квартир № 97 і № 98 шляхом встановлення цегляної перегородки з вбудованими дверима.
Позивач вважає, що облаштування тамбуру є незаконним, оскільки облаштування тамбуру не відповідає вимогам діючого законодавства, а у відповідача відсутні дозвільні документи на таке переобладнання.
Пославшись на викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні місцем загального користування (сходовою клітиною під`їзду) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення цегляної перегородки, демонтувати встановлені двері, якими частина сходової клітини під`їзду переобладнана під тамбур і приєднана до квартир № 97 , № 98 по АДРЕСА_1 , та привести сходову клітину у первинний стан.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду у справі № 127/33179/19
(провадження № 61-16450св20):
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири № 98 по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником квартири № 97 по АДРЕСА_1 .
19 листопада 2019 року ОСББ «Бортняка-5» листом № 49 повідомило ОСОБА_1 про те, що загальними зборами співвласників ОСББ «Бортняка-5» рішення про правила побудови у під`їздах тамбурів не приймалось, дозвіл на будівництво тамбуру до квартир № 97 , № 98 по АДРЕСА_1 не надавався, а за попередньою інформацією представники обох квартир погоджували між собою будівництво тамбуру.
18 листопада 2019 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо захвату місць загального користування (частини коридору) по АДРЕСА_1 шляхом влаштування тамбуру до квартир № 97 , № 98 , у листі № Г-36-102202/0136 роз`яснив, що виконання зазначених у зверненні робіт не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.
Суди попередніх інстанцій, установивши, що дозвіл на виконання робіт з облаштування тамбуру 
НЕ потрібен, тамбур влаштований за згодою позивачки, і вона не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди в користуванні місцем загального користування (сходовою клітиною під`їзду), дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 — залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року — залишено без змін.
З повним текстом постанови Верховного Суду від 16 лютого 2021 року № 127/33179/19 (провадження № 61-16450св20) можна ознайомитися за посиланням 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94973932#
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
