Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі — Закон № 1404-VIII) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати АРЕШТ НА КОШТИ та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту 
на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість,
на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику»,
на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»,
на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами,
на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»,
на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки»,
на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані ПОВІДОМИТИ ВИКОНАВЦЯ про цільове призначення рахунку та ПОВЕРНУТИ постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками — підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, ПОТОЧНИЙ РАХУНОК- рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме БАНК
, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може САМОСТІЙНО зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, ВТРАТИЛИ свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ № 756/1927/15-ц
(провадження № 61-10611св20):
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. та просив суд скасувати постанову приватного виконавця від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 у частині накладення арешту на грошові кошти, а саме ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, розміщену на рахунку у акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі — АТ КБ «ПриватБанк»).
Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. перебуває виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року № 756/1927/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі — АТ «Універсал Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно 902 066,23 грн.
Постановою приватного виконавця від 23 липня 2019 року накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на рахунках у банках, в тому числі у АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з довідкою — випискою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 09 грудня 2019 року № DQ8B4JEQKV183E за карткою НОМЕР_1 і додатковими картками договору, за період з 01 січня до 09 грудня 2019 року, на цю картку ОСОБА_1 отримує ТІЛЬКИ ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ від державного підприємства «Академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка».
Зазначає, що у зв`язку з накладенням приватним виконавцем арешту на його грошові кошти, що містяться на рахунку для отримання заробітної плати, він не може отримати заробітну плату, що поставило його у скрутне матеріальне становище, так як відсутні кошти на придбання продуктів харчування, необхідних ліків, на оплату комунальних послуг, вважає, що взагалі залишився без засобів до існування та необхідного лікування.
На звернення із заявою про зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на його ім`я та є рахунком для виплати заробітної плати, приватний виконавець Лановенко Л. О. повідомила, що для вирішення цього питання йому необхідно звертатися до суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме заробітну плату, що міститься на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скаргу задоволено.
Постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 про арешт коштів боржника скасовано.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23 липня 2019 року; неправомірні дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника порушують його право на отримання заробітної плати.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ:
У липні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»; не встановлено дійсних обставин справи; приватний виконавець діяв в межах норм чинного законодавства та вживав заходи щодо застереження накладення арешту на рахунки, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника; посилання судів на численну судову практику, зокрема, на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, є необґрунтованим, оскільки така практика стосується правовідносин щодо накладення арешту на рахунки боржника — юридичної особи, які передбачені для виплати заробітної плати працівникам та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, що є не подібним по суті даного спору.
Позиція Верховного Суду у справі № 756/1927/15-ц
(провадження № 61-10611св20):
З установлених судами обставин вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому заробітної плати Державним підприємством «Академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка» (т. 2 а. с. 146).
Наведені обставини підтверджуються довідкою-випискою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 09 грудня 2019 року № DQ8B4JEQKV183E за карткою НОМЕР_1 і додатковими картками договору, сформованим за період з 01 січня до 09 грудня 2019 року (т. 2 а. с. 147 — 149).
Із змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.
АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що БАНК ТАКОЖ НЕ ВИЗНАВ цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок № НОМЕР_1 НЕ ВІДНОСИТЬСЯ до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений рахунок НЕ є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 стали його власністю та набули статусу ВКЛАДУ, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року про накладення арешту на кошти боржника.
Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.
Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, посилання суду апеляційної інстанції на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 09 вересня 2019 року у справі № 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року № 37/70, від 28 жовтня 2019 року у справі № 916/1845/19 не є релевантним, оскільки правовідносини у наведених справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця — боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи — боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.
За таких обставин, касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення — скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця.
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа — акціонерне товариство «Універсал Банк».
З повним текстом постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року № 756/1927/15-ц (провадження № 61-10611св20) можна ознайомитися за посиланням 
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94737744
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
