☝️🇺🇦 Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
☝️🇺🇦 Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
☝️ Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена 🔹
неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; 🔹 переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; 🔹 вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; 🔹 вагітність; 🔹 догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; 🔹 догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; 🔹 вихід на пенсію; 🔹 прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
☝️🔥 КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У СПРАВІ №753/1181/18 (провадження № 61-21740св19):
📎 У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі — ДП) «Укршахтгідрозахист» про поновлення на роботі.
📎 В обґрунтування позову зазначав, що він з 23 жовтня 2015 року працював на посаді начальника відділу конкурсних торгів ДП «Укршахтгідрозахист». За його згодою, 20 листопада 2015 року його було переведено на посаду виконуючого обов`язки начальника юридичного відділу ДП «Укршахтгідрозахист». 07 грудня 2015 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням з 07 грудня 2015 року. Наступного дня, 08 грудня 2015 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, він звернувся до медичної установи та викликав дільничного лікаря додому про що повідомив телефоном генерального директора і в той же день направив відповідачу кур`єром заяву про відкликання своєї заяви про звільнення від 07 грудня 2015 року.
📎 Позивач зазначає, що після одужання 16 грудня 2015 року він вийшов на роботу, однак йому було повідомлено про те, що його звільнено з займаної посади згідно наказу від 07 грудня 2015 року.
📎 Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки в порушення статті 38 КЗпП України, його було звільнено до закінчення двотижневого строку з дня попередження роботодавця про звільнення.
📎 Ураховуючи викладене, позивач просив поновити його на посаді виконуючого обов`язки начальника юридичного відділу ДП «Укршахтгідрозахист» з 07 грудня 2015 року.
👩⚖️🇺🇦 Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки начальника юридичного відділу ДП «Укршахтгідрозахист» з 07 грудня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
📌 Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача звільнено з займаної посади незаконно, оскільки позивач, звертаючись 07 грудня 2015 року до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням, не вказав причин звільнення, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП України, а тому позивач вправі був відкликати свою заяву протягом двох тижнів, що він і зробив 08 грудня 2015 року та відкликав свою заяву про звільнення від 07 грудня 2015 року.Це право працівника передбачено законом і не може бути порушене роботодавцем.
👩⚖️🇺🇦 Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Укршахтгідрозахист» задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
📌 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки його було звільнено на підставі поданої ним заяви і в строк, який просив позивач, а саме — з 07 грудня 2015 року.
☝️🔥 Позиція Верховного Суду У СПРАВІ №753/1181/18 (провадження № 61-21740св19):
07 грудня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням з 07 грудня 2015 року.
07 грудня 2015 року виконуючий обов`язки генерального директора ДП «Укршахтгідрозахист» Кисельов В. М. видав наказ від 07 грудня 2015 року № 172-к про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки начальника юридичного відділу ДП «Укршахтгідрозахист», 07 грудня 2015 року за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.
Як зазначив ОСОБА_1 , наступного дня, тобто 08 грудня 2015 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, звернувся до медичної установи і викликав дільничного лікаря додому.
В подальшому ОСОБА_1 в той же день 08 грудня 2015 року направив відповідачу кур`єром заяву про відкликання своєї заяви про звільнення від 07 грудня 2015 року.
У період з 08 грудня по 12 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
Після одужання 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 вийшов на роботу, однак йому повідомили, що він звільнений з займаної посади згідно наказу №172-к від 07 грудня 2015 року.
📎 Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
🔥❗️ За змістом статті 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.
🔥❗️ Таким чином, слід дійти висновку про те, що роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.
🔥❗️ Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, та доказів наданих сторонами, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснено за ініціативою працівника з проханням звільнити його у визначену ним дату, а тому право на відкликання своєї заяви про звільнення у позивача було лише до моменту звільнення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишено без змін.
🕵️♂️ З повним текстом постанови Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 753/1181/18 (провадження № 61-21740св19) можна ознайомитися за посиланням 👇👇👇
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92746963
З повагою адвокат Кулик Ю.В.
